Аддукт Мейзенгеймера
Аддукт Мейзенгеймера (англ. Meisenheimer adduct) — первісно термін застосовувався до деяких стабільних, помітно делокалізованих циклогексадієнільних аніонів (або солей), утворюваних внаслідок іпсо-приєднання алкоксидних йонів до орто- чи пара-позицій орто- або пара-заміщених нітробензену, зокрема у випадку нітроарильних етерів. Розширено — включає інші аніонні адденди (навіть незаряджені нуклеофіли), інші активуючі групи, будь-які замісники зі сторони приєднання та гетероциклічні аналоги.[1][2]
Синонім — комплекс Мейзенгеймера.
Література[ред. | ред. код]
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ G. A. Artamkina; M. P. Egorov; I. P. Beletskaya (1982). Some aspects of anionic σ-complexes. Chem. Rev. 82 (4): 427—459. doi:10.1021/cr00050a004.
- ↑ Francois Terrier (1982). Rate and equilibrium studies in Jackson-Meisenheimer complexes. Chem. Rev. 82 (2): 77—152. doi:10.1021/cr00048a001.
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |