Гадзаман Іван
| Гадзаман Іван | |
|---|---|
 | |
| Народився |
невідомо Перемишль |
| Помер | невідомо |
| Місце проживання |
Перемишль Хабаровськ Владивосток |
| Діяльність | педагог, громадський діяч |
| Заклад | Щире Слово |
| Членство | Український Далекосхідній Секретаріат і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка |
Гадзаман Іван (р.н. і р.с. невід.) — громадський та політичний діяч на Далекому Сході.
Учитель із Перемишля. Інтернований під час Першої світової війни до Сибіру, згодом — до м. Хабаровськ . Скрізь намагався організувати навчання українських дітей рідною мовою, за що переслідувався царською владою. Після Лютневої революції 1917 — активний діяч Хабаровської української громади. 1918—1920 — секретар з освітніх справ Українського далекосхідного секретаріату. Від осені 1918 — у м. Владивосток, керував лекційною комісією місцевого товариства «Просвіта». Від квітня 1919 — редактор газети «Щире Слово»; заступник голови, з квітня 1920 — голова «Просвіти». Активно займався організацією українського шкільництва на Зеленому Клині, виданням українських підручників. Автор проекту Конституції національно-культурної автономії (самоврядування) українців Далекого Сходу.
Джерела та література
- Попок А. А. Гадзаман Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 14. — ISBN 966-00-0405-2.