Інфіксація
 | Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Інфікс, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція із серпня 2018. |
Інфіксáція — вираження граматичних значень за допомогою інфіксів, тобто морфем, уставлених у середину кореня (пор. лат. vici «переміг» — vinco «перемагаю», таг. sulat «письмо» — sumulat «писати»). Можна знайти низку міжмовних етимологічних паралелей, у яких з одного боку виступають інфіговані форми, а з другого — неінфіговані: укр. легеня, іго, лизати — нім. Lunge, лит. jùngas, лат. ling-. На підставі цього можна припустити, що інфіксація була певний час чинним словотворчим засобом ще й після виокремлення індоєвропейських діалектів, що дали початок різним групам цієї родини[1].
Див. також
Примітки
- ↑ І.З. Буроковський (2007). Праіндоєвропейська система інфіксації у світлі дотеперішніх досліджень.