Метатеза (лінгвістика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Метате́за (грец. μετάθέσις — «переставляння») — перестановка звуків, рідше складів у слові. Обумовлене намаганням уникнути важковимовних або не властивих даній мові звукосполучень. Один з видів комбінаторних змін мови.

Метатеза являє собою хоча й нерегулярне, але все ж таки досить поширене фонетичне явище, що найчастіше зустрічається в запозичених словах. Запозичене слово втрачає підтримку з боку однокореневих слів рідної мови, що спричиняє меншу стійкість слова, перенесеного до чужого мовного середовища.

Приклади метатези[ред.ред. код]

Українська мова[ред.ред. код]

  • Суворий — із суровий (також мав місце вплив етимологічно неспорідненого «суворий» — «скручений», «витий»[1])
  • Намисто — з монисто
  • Бондар — з боднар («той, що робить бодні»)
  • Ведмідь — з медвідь («той, що їсть мед»)
  • Гомілка — з голінка (через проміжну форму *гонілка)

Російська мова[ред.ред. код]

  • Сыворотка — із сыроватка (пор. укр. сироватка)[1]
  • Ладонь — з долонь (пор. укр. долоня).

Найчастіше метатеза спостерігається в запозичених словах: нім. Teller > пол. talerz > укр. тарілка.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.