Метатеза (лінгвістика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Метате́за (грец. μετάθέσις — «переставляння») — перестановка звуків, рідше складів у слові. Обумовлене намаганням уникнути важковимовних або не властивих даній мові звукосполучень. Один з видів комбінаторних змін мови.

Метатеза являє собою хоча й нерегулярне, але все ж таки досить поширене фонетичне явище, що найчастіше зустрічається в запозичених словах. Запозичене слово втрачає підтримку з боку однокореневих слів рідної мови, що спричиняє меншу стійкість слова, перенесеного до чужого мовного середовища.

Приклади метатези[ред.ред. код]

Найчастіше метатеза спостерігається в запозичених словах (нім. Teller > пол. talerz > укр. тарілка, нім. Futteral > укр. футляр), зокрема, в особових іменах (Флор > Фрол, Сильвестр > Селиверст).

Українська мова[ред.ред. код]

  • Бондар — з боднар («той, що робить бодні»)
  • Ведмідь — з медвідь («той, що їсть мед»)
  • Гомілка — з голінка (через проміжну форму *гонілка)
  • Крилос, крилас — з клирос (грец. κλήρος)
  • Намисто — з монисто
  • Суворий — із суровий (також мав місце вплив етимологічно неспорідненого «суворий» — «скручений», «витий»[1])

Російська мова[ред.ред. код]

  • Кувалда — з ковадло (від пол. kowadło через українське або білоруське посередництво)[2]
  • Ладонь — з долонь (пор. укр. долоня).
  • Сыворотка — із сыроватка (пор. укр. сироватка)[1]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.