Костянтин Дука (військовик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:07, 1 листопада 2018, створена Mediafond (обговорення | внесок) (правопис)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костянтин Дука
Народився бл. 1050
Помер 1074
Національність грек
Діяльність військовослужбовець
Титул протопроедр
Посада дукс
Конфесія православ'я
Рід Дуки
Батько Іоанн Дука
Мати Ірина Пегонітіса
Діти 1 син

Костянтин Дука (*Constantine Doukas бл. 1050  —1074) — державний та військовий діяч Візантійської імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Дук. Молодший син Іоанна Дуки, цезаря, та Ірини Пегонітіси. Народився близько 1050 року. Між 1060 та 1066 роками померла його мати. Здобув класичну освіту. У 1067 році разом з батьком віддалився до родинних маєтностей в Віфінії.

У 1071 році разом з братом Андроніком, скориставшись поразкою імператора Романа IV Діогена від сельджуків та полоном, зумів передати повноту влади стриєчному брату Михайлу VII. після цього отримав титул протопроедра. Того ж призначається стратегом-автократом з титулом протопроедра. Йому було доручено приборкати прихильників колишнього імператора Романа діогена в Малій Азії. Невдовзі у битві при Докеї Костянтин Дука переміг військо Феодора Аліата, який потрапив у полон. Його було осліплено.

У 1072 році разом з братом рушив проти Романа Діогена, який звільнився з полону. Костянтин завдав поразки Діогену і Хачатуру, дуці Антіохії, у битві при Тарсі, а потім Андронік Дука захопив колишнього імператора. Після цього Костянтин Дука стає однією з опор свого батька при керуванні імперією.

У 1074 році очолив війська, на чолі яких рушив проти повсталих норманських найманців, але раптово помер. Внаслідок цього його військо фактично розпалося.

Родина[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Polemis, Demetrios I. (1968), The Doukai: A Contribution to Byzantine Prosopography, London: Athlone Press
  • Stavrakos Ch. Die byzantinische Bleisiegel mit Familiennamen aus der Sammlung des Numismatschen Museums Athen. Wiesbaden, 2000. S. 136—137