Климко Григорій Никифорович
| Климко Григорій Никифорович | |
|---|---|
| Народився | 14 жовтня 1934 (90 років) Краснодар, Азово-Чорноморський край, РСФРР, СРСР |
| Діяльність | економіст |
| Alma mater | Факультет міжнародних відносин Київського університету (1956) |
| Науковий ступінь | доктор економічних наук[d] |
| Заклад | Інститут сходознавства РАНd, КНУ імені Тараса Шевченка і Європейський університет |
Григорій Никифорович Климко (*14 жовтня 1934) — український вчений-економіст, міжнародник. Доктор економічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1994 р.
Біографія
Народився в м. Краснодарі в сім'ї науковців. З 1936 р. живе в м. Києві, де закінчив з золотою медаллю школу № 92 (1951 р.) і з відзнакою міжнародний факультет КДУ ім. Т. Г. Шевченка (1956 р.) і був прийнятий на роботу в Інститут Сходознавства АН СРСР (м. Москва), де закінчив аспірантуру і захистив кандидатську дисертацію (1963 р.) за спеціальністю світова економша. В 1958—1959 рр. та 1961—1962 рр. працював за кордоном у складі групи АН. В 1964 р. був направлений на роботу в КІНУ, де працював доцентом до 1970 р., в тому числі в 1967—1969 рр. перебував в докторантурі з прикріпленням до Інституту світової економіки і міжнародних відносин АН СРСР. Докторську дисертацію захистив за спеціальністю політекономія — світова економіка. В 1970 р. був запрошений до КДУ і зарахований на економічний факультет, а в 1980—1983 рр. завідував кафедрою світового господарства і міжнародних відносин ІМВ, нині викладає на відділені післядипломної освіти в ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка. В 1965—1992 рр. працював за сумісництвом в Інституті підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при КДУ до його реорганізації, а з 1993 р. викладає в Європейському університеті.
Наукова діяльність
Основні напрями наукових досліджень: теоретико-методологічні проблеми економічної теорії, світове господарство і міжнародні економічні відносини. Вперше сформував і розкрив комплекс закономірностей соціально-економічного прогресу країн, що визволилися, і запропонував новітню структуру викладу політекономічного аспекту економічної теорії відповідно до умов України. Підготував 56 кандидатів і докторів наук, систематично очолює розробки наукових тем, наукові студентські гуртки. Започаткував і створив в Україні наукову школу з проблем світової економіки у сфері країн, що розвиваються.
Наукові праці
Автор понад 500 друкованих наукових праць, серед яких 15 монографій, 21 підручник і посібник, 19 брошур, в тому числі публікації за кордоном.
Звання і нагороди
Має нагороди і почесні грамоти: медаль «1500-річчя м. Києва» (1982); почесний знак «Відмінник вищої школи» (1984); почесна грамота Міністра вищої освіти СРСР (1985); почесна грамота Комітету захисту миру СРСР (1986); почесні грамоти і дипломи МО України за керівництво студентськими науковими роботами-переможцями конкурсів; звання «Заслужений працівник освіти України» (2002); Почесний знак «За розбудову освіти» (2003); Почесна грамота за особливо видатні заслуги перед КНУ ім. Т. Шевченка (2006); диплом лауреата Нагороди Ярослава Мудрого АН ВШ України (2007); Грамота за перемогу у номінації «Майбутнє економіки України» (2009).
Джерела
- Академія наук вищої школи України. 1992—2010. Довідник
