Мезентій

Мезе́нтій (лат. Mezentius) — володар етруського міста Цере, якого підданці вигнали за жорстокість. М. утік до Турна і разом з ним воював проти Енея, у двобої з яким (варіант: з Асканіем) загинув. Мезентій вимагав, щоб йому приносили призначені богам перші плоди нового врожаю, тому боги ставилися до нього вороже. За деякий відомостями був лукумоном м.Цере та головою еструського флоту у битві при Алалії у 535 (або 540) році до н.е. У зв'язку з цим до Мезентія було негативне ставлення греків та їх істориків, що приписували цьому еструськові цареві невластиві якості.

Література

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.