Координати: 48°53′59.640000100009″ пн. ш. 2°20′49.0200001″ сх. д. / 48.89990° пн. ш. 2.34695° сх. д. / 48.89990; 2.34695

Тьєрський мур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 06:47, 10 квітня 2019, створена Echelon 1 (обговорення | внесок) (оформлення, оновлення даних)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тьєрський мур
Вид Тьєрського міського муру в районі Версальської застави, 1913
Вид Тьєрського міського муру в районі Версальської застави, 1913
Вид Тьєрського міського муру в районі Версальської застави, 1913
48°53′59.640000100009″ пн. ш. 2°20′49.0200001″ сх. д. / 48.89990° пн. ш. 2.34695° сх. д. / 48.89990; 2.34695
Країна Франція
Типмури містаd і втрачена спорудаd

Тьєрський мур. Карта розташування: Франція
Тьєрський мур
Тьєрський мур
Тьєрський мур (Франція)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Тьєрський міський мур (фр. enceinte de Thiers) — оборонна фортечна стіна, зведена навколо Парижа між 1841 і 1844 роками за пропозицією прем'єр-міністра Адольфа Тьєра. Останній з семи міських мурів, що існували в історії французької столиці.

Міський мур оперізував усю столицю. Він був зведений по лінії, що проходить нині в проміжку між бульварами Маршалів (фр. boulevards des Maréchaux) і паризької кільцевою дорогою «периферік». Прилегла до нього територія не підлягала забудові, але стала місцем виникнення бідонвілів у міжвоєнний час.

Був розібраний між 1919 і 1929 роками.

Опис

Міський мур призначався для оборони території загальною площею 78,02 км² і був завдовжки більш ніж 33 км, тобто включав територію сучасної міської комуни Парижа. Фортечна лінія оперізувала місто прямими лініями, на зразок великого неправильного чотирикутника, і складалася з вулиці, яку прозвали «військовою» (майбутніх бульварів Маршалів), валу, рову і гласісу; товщина стін сягала 3,5 м, висота до 10 м; височів над сухим ровом, шириною 15-20 м. В народі отримав назву «фортіф» (fortif', від фр. fortification) і складалася з:

  • 95 бастіонів;
  • 17 застав (воріт міста, перетинів з основними дорогами);
  • 23 бар'єрів (перетинів з другорядними дорогами),
  • 8 проходів для ліній залізниць;
  • 5 проходів для річкових потоків або каналів;
  • 8 потайних дверей.

Частина з цих проходів (тих, що існували або були розібрані) були відображені в назвах деяких станцій Паризького метрополітену, які були кінцевими у різні роки.

Посилання