Шаховський Сергій Володимирович
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (січень 2020) |
Сергій Володимирович Шаховський | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 1852 | |||
Помер | 12 жовтня 1894 Ревель, | |||
Поховання | Монастир Куремяе | |||
Громадянство | Російська імперія | |||
Діяльність | політик | |||
Alma mater | фізико-математичний факультет Московського університетуd | |||
Рід | House of Shakhovskoyd | |||
Батько | Vladimir Lvovich Shakhovskoyd | |||
Мати | Q106956935? | |||
У шлюбі з | Yelizaveta Milyutinad | |||
| ||||
Шаховський Сергій Володимирович у Вікісховищі | ||||
Князь Сергій Володимирович Шаховський (Шаховськой) (1852 — 12.10.1894) — російський державний, громадський та культурний діяч. Дійсний статський радник, губернатор.
Князь Сергій Володимирович Шаховський був не єдинмй в сім'ї, його молодшим братом був князь Микола Володимирович Шаховськой, що став також чиновником.
16 серпня 1881 князь С. В. був призначений виконуючим обов'язки (і. д.) губернатора м. Чернігів.
У зв'язку з відвідуванням Чернігівськой чоловічій гімназії про нього збереглася згадка: «27 травня 1881 Чернігівську гімназію відвідав і. д. Чернігівського губернатора князь Шаховський».
З 15 травня 1883 по 4 квітня 1885 року — губернатор м. Чернігів.
У 1885 році князь Сергій Володимирович Шаховський був призначений губернатором Естляндії. Особливу увагу приділяв духовному житті населення, при ньому почалося будівництво нових православних храмів.
Зі спогадів С. І. Уманець [2] :
Відпустка князья зі своєю дружиною княгинею Єлизаветою Дмитрівною Шаховської, уродж. Мілютіна, (1844–1939) іноді проводив в Криму в Сімеїз в маєтку свого тестя графа Д. А. Мілютіна.
... Въ 1887 году, по мысли князя С. В. Шаховскаго, въ м. Іевве, расположенномъ въ двадцати пяти верстахъ отъ Пюхтицы, учреждено было отделение православнаго прибалтійскаго братства Христа Спасителя и Покрова Божией Матери, подъ председательствомъ супруги князя С. В., — княгини Елизаветы Дмитріевны Шаховской. Ближайшею своею задачею вновь возникшее братство поставило, на первое время, призрение и воспитание местныхъ сиротъ, православнаго исповеданія, а также оказание медицинской помощи сельскому населению, безъ различія исповеданій, посредствомъ устройства пріютовъ и лечебницъ, по возможности, съ постоянными кроватями. |
*) Княгиня Є. Д. Шаховська зверталася до багатьох людей з проханнями, з листами … Відомо, зокрема, що в 1888 році княгиня Є. Д. Шаховська переписувалася з питань улаштування православ'я в Естонії зі святим праведним Іоанном Кронштадтський, який прислав їй своє благословення і 200 рублів для Пюхтіцкого монастиря і на просвітницькі цілі.
Ось що вона писала[3]:
(Далі княгиня описує проблеми, пов'язані з пристроєм храму на Пюхтіцьцій горі в цій місцевості.)
В архіві збереглася копія відповіді Єлизаветі Дмитрівні отця Іоанна від 26 вересня 1888 року:
Турбота про болящих і стражденних була постійною турботою ігумені та попечителькою обителі княгині Єлизавети Шаховської. Ось що пише княгиня Шаховська юристу Ф. Н. Плевако:
Свої останні роки вона провела в маленькому будиночку поблизу Пюхтіцького монастиря, де й померла в 1939 році. Похована в Пюхтіцькому монастирі.
"... Энергия въ работе безъ откладывания «въ долгий ящикъ» была отличительной, субъективной чертой князя, умевшаго при этомъ съ удивительной верностью сразу различать, что въ деле существенно важно и что неважно, за что надо приняться поскорее и что можетъ подождать. Эту-же энергию, скорость и готовность къ работе князь умелъ вселять и въ окружавшихъ его лицъ, которыхъ вдохновлялъ собственнымъ примеромъ, работая почти безъ передышки весь день. Вставая очень рано, князь занимался и принималъ просителей до завтрака, затемъ уезжалъ по деламъ или председательствовалъ въ очередныхъ заседанияхъ, где всегда являлся вполне хозяиномъ своего дела, такъ какъ постоянно въ совершенстве зналъ разсматриваемые вопросы и всю предыдущую по немъ переписку и умелъ вести прения такъ, что все нужное выступало наружу, не давая разыгрываться вредящему делу словоговорению. Передъ обедомъ (въ 6 — 7 часовъ) князь обыкновенно спалъ часъ или полтора, а после обеда опять занимался, читалъ, просматривалъ, велъ деловыя беседы, но уже никогда не подписывалъ бумагъ решающаго и серьезнаго значения. |
" ... Князя С. В. я видалъ довольно часто. Я всегда заставалъ его въ бодромъ и добродушномъ настроеніи. Сь подчиненными онъ былъ ласковъ, доброжелателенъ и прость, никогда не принимая начальническаго тона; съ княземъ можно было говорить совершенно искренно и не соглашаться съ его мнѣніемъ. Зачастую онъ спорилъ со своими чиновниками оживленно и горячо и умѣлъ выслушивать мнѣнія, несогласныя съ его воззрѣніями, съ должнымъ вниманіемъ и объективностью. Противорѣчія его нимало не раздражали и не вносили никакихъ неровностей въ его отношенія къ людямъ. По натурѣ князь былъ вспыльчивъ, но, какъ и всѣ вспыльчивые люди, очень добръ и отходчивъ. Онъ горячился, дѣлая замѣчаніе или выговоръ (я разъ испыталъ на себѣ вспышку его гнѣва), но затѣмъ быстро смягчался и успокоивался. Чрезъ нѣсколько минутъ онъ уже шутилъ и весело смѣялся. Эти качества дѣлали его любимымъ среди подчиненныхъ, о которыхъ онъ постоянно заботился и которыхъ прекрасно зналъ, будучи очень доступнымъ. Кстати о составѣ его чиновниковъ. Они при князѣ С. В., и въ губернаторской канцеляріи и въ губернскомъ правленіи были почти всѣ сплошь съ университетскимъ образованіемъ, что не такъ-то часто встрѣчается въ провинціи, гдѣ зачастую даже среди совѣтниковъ губернскихъ правленій, можно встрѣтить людей, не осилившихъ и последняхъ классовъ гимназій... Этотъ избранный контингентъ чиповниковъ администраціи въ Ревелѣ, въ бытность Эстляндскимъ губернаторомъ князя С. В. Шаховскаго, объясняется, съ одной стороны, заботою самаго князя о привлеченіи къ себѣ интеллигентныхъ силъ, съ другой,— личностію князя, въ высшей степени симпатичной и обаятельно дѣйствовавшей на людей, ищущихъ настоящаго дѣла, а не отбыванія служебной лямки въ присутственное время. Служба въ Ровеле при князѣ С. В. была привлекательна, такъ какъ давала возможность сознательно работать на пользу живаго государственнаго дѣла, и вмѣстѣ лестной, такъ какъ приближала васъ къ выдающейся личности русскаго дѣятеля — патріота рюриковой крови на балтійскомъ поморьѣ''. |
Бібліографія
1. Сергій Геннадійович Ісаков. Російські громадські та культурні діячі в Естонії. Союз слов'янських освітніх і благодійних товариств в Естонії. Російський дослідницький центр. Biography & Autobiography — 1996.
2. С. И. Уманецъ. ВОСПОМИНАНІЯ О КНЯЗѢ С. В. ШАХОВСКОМЪ И БАЛТІЙСКІЕ ОЧЕРКИ. СЪ-ПЕТЕРБУРГЪ. 1899.
3. Иоанн Кронштадтский и Пюхтицкий монастырь. Неизвестная переписка о. Иоанна Кронштадтского с княгиней Е. Д. Шаховской. Свято-Иоановские Чтения. Протоиерей Владимир Сорокин, Профессор Санкт-Петербургской Духовной Академии, Настоятель Князь-Владимирского собора (г. Санкт-Петерубрг).