Сімеїз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Сімеїз
COA Simeiz, Krym.svg FLA Simeiz, Krym, Ukraine.svg
Герб Сімеїза Прапор Сімеїза
Сімеїзька селищна рада
Сімеїзька селищна рада
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Ялтинська міська рада
Рада Сімеїзька селищна рада
Код КОАТУУ: 0111949300
Облікова картка Сімеїз 
Основні дані
Статус з 1929 року
Площа 1.6 км²
Населення 3919 (на 2014 рік)[1]
Густота 2449.38 осіб/км²
Поштовий індекс 98680
Телефонний код +380 654
Географічні координати 44°24′34″ пн. ш. 34°00′47″ сх. д. / 44.40944° пн. ш. 34.01306° сх. д. / 44.40944; 34.01306Координати: 44°24′34″ пн. ш. 34°00′47″ сх. д. / 44.40944° пн. ш. 34.01306° сх. д. / 44.40944; 34.01306
Висота над рівнем моря 55 м[2]


Відстань
Найближча залізнична станція: Севастополь
До станції: 68 км
До райцентру:
 - автошляхами: 21,2 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 103 км
Селищна влада
Адреса 98680, Автономна Республіка Крим, Ялтинська міськрада, смт Сімеїз, вул. Зоряна, 2
Голова селищної ради Макаренко Микола Григорович
Карта
Сімеїз is located in Україна
Сімеїз
Сімеїз
Сімеїз is located in Автономна Республіка Крим
Сімеїз
Сімеїз

Commons-logo.svg Сімеїз у Вікісховищі

Сімеї́з (крим. Simeiz) — селище міського типу в Україні, у складі Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, центр селищної ради. Розташоване на південних схилах Кримських гір.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Вид на Сімеїз

Розташований за 21 км на захід від Ялти (автошлях Н19), і за 103 км від Сімферополя. На сході межує з м. Алупка, на заході територія селища закінчується урочищем «Блакитна Затока», на півночі межа Сімеїза проходить уздовж Севастопольського шосе (старої дороги СевастопольЯлта).

Сімеїз розташований у межах макросхилу Головного пасма Кримських гір, на унікальній за природними умовами ділянці узбережжя, обмеженого з півночі стіною Ай-Петринської яйли з вершинами Ат-Баш, Чака-Таш і гори Алупкінської.

Проте ландшафтна ситуація селища визначається, головним чином, горою Кішка, яка обмежує його із заходу на північний схід, а також р. Нішан-Кая (Шаак-Кая), на захід від якої розташована група зарослих лісом скелястих вершин р. Чакатиш (заввишки 900 м над рівнем моря), звідки ведуть початок джерела, які забезпечують курорт водою.

Назва селища походить із старогрецького — Сімеоз (знак, покажчик).

Населення[ред.ред. код]

Населення — 3,5 тис. осіб, переважно українці, проживають також росіяни, кримські татари, вірмени, азербайджанці, євреї, грузини та представники інших національностей.

Історія[ред.ред. код]

Вілла «Ксенія»

Територія селища заселена ще в I тис. до н. е., про що свідчать археологічні пам'ятки на р. Кішка і скелі Панеа. На р. Кішка існувало укріплене поселення таврів VI—V ст. до н. е., на скелі Панеа — берегове укріплення.

Пізніше, в епоху середньовіччя, прибережне укріплення використовувалося Генуєю, тут існував укріплений середньовічний монастир.

У Камеральному описі Криму (1784 р.) зустрічається згадка про селище Сімеїз, яке входило до складу Мангупського кадилика. Землями селища володіли таврійський губернатор Д. Наришкін, графиня А. Потоцька, князь С. Мещерський, І. Мальцов.

У 1829 р. Сімеїз був переведений із Малходурської волості в Алуштинську. У 18281900 рр. селище належало Іванові Акимовичу Мальцову, який займався виноградарством і виноробством, пізніше — його синам, які в 1900 р. ухвалили рішення створити в Сімеїзі курорт.

У 1906 р. для цих цілей було утворене «Товариство із впорядкування Сімеїза», до складу якого увійшли архітектор Чернов, брати Семенови, архітектор Н. Краснов. За проектом останнього було побудовано одну з найкрасивіших будівель, символ Сімеїза — Вілла «Ксенія». Товариство розробило генеральний план забудови Сімеїза, що підкреслюється в історії архітектури як один із перших у Росії комплексних планів забудови.

Заздалегідь передбачалося прокласти водопровідну і каналізаційну мережі, облаштувати вулиці і тротуари. Чимала роль відводилася озелененню. Згідно з генеральним планом, охочим пропонували придбати ділянку землі під будівництво з готовим проектом за умови обов'язкового його виконання. Завдяки такому підходу до будівництва селища, курорт почав стрімко розвиватися і став одним із найбільш упорядкованих і популярних. За сезон на ньому відпочивало 12 тис. осіб.

У 1914 р. Сімеїз посів друге місце на фестивалі курортів у Франції. Після більшовицького перевороту в 1917 р. колишні вілли, дачі і приватні пансіонати були перелаштовані під санаторії і житло для обслуговуючого персоналу.

Клімат[ред.ред. код]

Основний природно-ресурсний потенціал Сімеїза — кліматичні умови. Укриті хвойними лісами гори, що перегороджують шлях північним вітрам, і тепле море створюють в Сімеїзі помірно вологий, м'який клімат субтропічного середземноморського типу. Сприятливий для лікування захворювань дихальної системи.

Середньорічна температура повітря — 13,5°С, вологість 69 %. Середня температура лютого +4,1°С, липня +24,4°С.

Економіка[ред.ред. код]

В економіці селища провідне місце займають санаторно-курортні установи, виноградарство і розвинена система курортного обслуговування відпочиваючих. Сімеїз відомий український та зокрема усього СНД, гей-курорт.

Транспорт[ред.ред. код]

Автостанція

Автобусна станція забезпечує зв'язок із містами Сімферополь і Севастополь, маршрутні автобуси — з Ялтою та з іншими населеними пунктами Великої Ялти.

Портовий пункт забезпечує сполучення селища катерами з Ялтою.

Наука[ред.ред. код]

У Сімеїзі, на горі Кішка розташований відомий як Сімеїзька обсерваторія Сімеїзський відділ Кримської астрофізичної обсерваторії. Тут була розташована перша в світі станція стеження за місячними космічними апаратами, що використовувалась для контролю за польотом космічних апаратів «Луна-1» (січень 1959) і «Луна-2» (вересень 1959), а пізніше прийняла перші фотографії зворотної сторони Місяця (космічний апарат «Луна-3», жовтень 1959).[3][4]

У Сімеїзі знаходиться один з компонентів системи «Інтеркосмос». Являє собою експериментальну лазерну станцію спостереження штучних супутників Землі[5].

Пам'ятки[ред.ред. код]

Гора Кішка
  • Гора Кішка — комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення.
  • Поруч із селищем, на горі Кішка — залишки укріплень Лімен-Ісар[6]. (VIII—I ст. до н. е.). Над морем піднімаються скелі Діва і Панея, навколо якої знайдені залишки невеликого поселення і кількох храмів[7].

Соціальна сфера[ред.ред. код]

У селищі — загальноосвітня школа, 2 дошкільних дитячих установи; лікувальна амбулаторія, 8 санаторіїв, з яких 3 для дітей і підлітків, 2 сезонних дитячо-юнацьких табори відпочинку; кінотеатр; секції боксу і дзюдо; будинок-музей М. Коцюбинського; парк. Діє Сімеїзька обсерваторія. На горі Кішка знаходяться залишки тимчасового командно-вимірювального пункту з управління польотом автоматичної міжпланетної станції «Луна-3».

Специфіка відпочинку[ред.ред. код]

Загальновідомим є той факт, що Сімеїз є меккою для відпочинку людей з нетрадиційною орієнтацією. Так осередком для їхнього спілкування у селищі є відомий на все СНД бар «Їжаки» (рос. «Ежи»).

Очевидно, що ця традиція тягнеться ще із радянських часів, коли неподалік від селища у 1950-х рр. існував чи не єдиний у СРСР «дикий» пляж. З початку 90-х років XX століття селище набуло великої популярності у відпочиваючих нетрадиційної сексуальної орієнтації.[8][9]

Сімеїз Школа.JPG Сімеїз Кінотеатр.JPG Сімеїз амбулаторія.JPG
Загальноосвітня школа
Кінотеатр «Чорноморець»
Амбулаторія

Пам'ятки[ред.ред. код]

У Сімеїзі — 50 пам'яток архітектури, пам'ятка природи загальнодержавного значення — гора Кішка, пам'ятка природи місцевого значення — скельний комплекс, який складається зі скель Діва, Панеа і Крило Лебедя.

Основні пам'ятки:

Персоналії[ред.ред. код]

У Сімеїзі побувало багато видатних людей: Лев Толстой, М. Коцюбинський, Володимир Маяковський, Володимир Луговський, Костянтин Паустовський та інші.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]