Нкосі Джонсон
| Нкосі Джонсон | |
|---|---|
| Народився | 4 лютого 1989 ПАР[1] |
| Помер | 1 червня 2001 (у віці 12 років) ·смерть від ускладнень, пов'язаних зі СНІДомd |
| Країна |  ПАР[2] |
| Діяльність | учень, ВІЛ / СНІД активіст |
| Знання мов | англійська |
| Нагороди | |
Нкосі Джонсон (імʼя при народженні Холані Нкосі (Xolani Nkosi); 4 лютого 1989 р. — 1 червня 2001 р.) — південноафриканський хлопчик із ВІЛ/СНІД, котрий виплинув на суспільне сприйняття епідемії ВІЛ/СНІД та її наслідки. Помер у віці 12 років. Його імʼя є пʼятим у переліку ста найвидатніших південноафриканців.[3] Станом на 2001 рік він мав найдовшу тривалість життя серед дітей, що мали ВІЛ від народження.
Нкосі народився у Нонлангла Дафни Нкосі в селі поблизу Данхаузера у 1989 році. [4] Він ніколи не знав свого батька. Нкосі був ВІЛ-позитивним з народження. Коли його власна мати, знесилена хворобою, вже не змогла доглядати за ним, його усиновив Гейл Джонсон, фахівець із звʼязків з громадськістю з Йоганнесбургу. [5]
Молодий Нкосі Джонсон вперше привернув увагу громадськості в 1997 році, коли початкова школа в Мельвілі, передмісті Йоханнесбурга, відмовилася прийняти його учнем через ВІЛ-позитивний статус. Інцидент викликав скандал на найвищому політичному рівні — Конституція Південної Африки забороняє дискримінацію за медичним статусом — і школа пізніше скасувала своє рішення.
Біологічна мати Нкосі померла від ВІЛ/СНІДу в той самий рік, коли він пішов до школи. Його власний стан з часом стабільно погіршувався, хоча за допомогою медикаментів та лікування він зміг вести досить активне життя в школі та вдома.
Нкосі був головним доповідачем на 13-й Міжнародній конференції зі СНІДу, де він закликав людей із ВІЛ / СНІДом бути відкритими щодо цієї хвороби та домагатися рівного лікування. Нкосі закінчив свою промову словами: [6]
«Дбайте про нас і приймайте нас — ми всі люди. Ми нормальні. У нас є руки. У нас є ноги. Ми можемо ходити, ми можемо говорити, у нас є потреби, як і всі інші — не бійтеся нас — ми всі однакові!»
Нельсон Мандела назвав Нкосі «зразком боротьби за життя». [7]
Разом зі своєю прийомною матірʼю Нкосі заснував притулок для ВІЛ-позитивних матерів та їхніх дітей, Nkosiʼs Haven (Пристань Нкосі), в Йоганнесбурзі. У листопаді 2005 року Гейл представляв Нкосі, котрому посмертно вручив Міжнародну дитячу премію миру Михайло Горбачов . [8] Nkosiʼs Haven отримав премію в розмірі 100 000 доларів США від Фонду KidsRights .
Нкосі похований на кладовищі Вестпарк в Йоганнесбурзі.
Спадщина
- Життя Нкосі є темою книги «Ми всі однакові», автор Джим Вутен . [9]
- Поет М. К. Асанте присвятив свою книгу 2005 року «Гарно. І огидно теж» Нкосі. У книзі також є вірш під назвою «Дух Нкосі Джонсона». [10]
- Пісню під назвою «Зроби все, що ти можеш» з підзаголовком «пісня Нкосі» було записано духовною музичною групою Devotion.
- Слова Нкосі у червні 2001 року надихнули NALEDi на пісню «Ми всі однакові». Цю пісню було записано і випущено в альбомі 2003 року In The Rain .
- У головному офісі CAFCASS департаменту освіти та навичок у Лондоні є зал для нарад імені Джонсона.
- Університет Стелленбоша має резиденцію, названу на його честь у медичному містечку в Тигерберзі .
- У 2020 році Google розмістив дудл на його честь.
Список літератури
- ↑ http://www.theguardian.com/world/2003/nov/23/aids.theobserver2
- ↑ http://www.bbc.co.uk/news/world-africa-25169194
- ↑ The 10 Greatest South Africans of all time. BizCommunity. 27 вересня 2004. Процитовано 3 червня 2008.
- ↑ "One Boy's Heroism in the Face of Aids" NPR.org [Retrieved 27 March 2013]
- ↑ Braid, Mary (2 червня 2001). Nkosi Johnson dies as he lived, a symbol of the tragedy of Aids. The Independent. Процитовано 3 червня 2008.
- ↑ Nkosi's Speech at Nkosi's Haven. Retrieved on 2008-06-03.
- ↑ Profile: Mandela's magic touch. BBC. 28 серпня 2001. Процитовано 4 червня 2008.
- ↑ 2005 Infosheet International Children's Peace Prize
- ↑ Wooten, Jim (2005). We Are All the Same: A Story of a Boy's Courage and a Mother's Love. Penguin Books. ISBN 978-0-14-303599-2.
- ↑ Asante, Jr., M.K. (2005). Beautiful. And Ugly Too. Africa World Press. ISBN 978-1-59221-422-8.