Гапоченко Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:45, 8 травня 2020, створена Batsv (обговорення | внесок) (вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гапоченко Іван Іванович
Народження27 листопада 1951(1951-11-27) (72 роки)
Семиротівка,Лебединський район
КраїнаУкраїна Україна
Жанрпортретист, пейзажист
НавчанняКНУТКТ ім.. Карпенка-Карого
Діяльністьжурналіст
ВчительДанченко Борис Борисович, Зубавіна Ірина Борисівна і Мусієнко Оксана Станіславівна
ДітиАлещенко Юлія Іванівна
Нагороди
Заслужений художник України
Заслужений художник України

Іван Іванович Гапоченко (*27 листопада 1951, Семиротівка Лебединський район, Сумська область)  — український художник-пейзажист. Голова Сумської обласної організації НСХУ.

Заслужений художник України.

Життєпис

Малювати почав у Лебедині. 1999  — закінчив КНУТКТ Карпенка-Карого.

Професійна діяльність

Працює в царині станкового живопису та графіки. Учителі з фаху: Б. Данченко (живопис), І. Зубавіна, О. Мусієнко.

  • 1995  — Член національної спілки художників.
  • 2004  — Голова Сумської обласної організації НСХУ.

Персональні виставки

Твори зберігаються у Канівському національному державному музеї-заповіднику Т.Г. Шевченка, Лебединському міському художньому музеї, Сумському обласному художньому музеї ім.. Н.Онацького, Чугуївській картинній галереї, галереї мистецтв «Академічна» Української академії банківської справи НБУ (Суми), мистецькому центрі «Собор» (Суми), Бєлгородському державному художньому музеї, Бєлгородському краєзнавчому музеї, Бєлгородському музеї-діорамі, Бєлгородському музеї «Курська дуга».

Творчі особливості

Автор пейзажів («Початок осені», «Ставок у с. Лихвине»), маринів («Гурзуф. Бухта Чехова», «Крим. Симеїз. Скеля Діва»), архітектурних пейзажів («В Лебедині», «Село Пристайлове»).

(Із персонального буклету) Творчість вирізняється власною художньою манерою. Характерні ознаки стилю художника здебільшого виявляються у пейзажних композиціях. Реальні форми природи набувають під пензлем митця форм таємничих природних структур. Від цього пейзажі стають узагальненими моделями буття. Деякі композиції є намаганням художника осмислити минуле. У їх створенні автор спирається на власні переживання та культурний досвід. Головними формотворчими елементами є колір, який інколи набуває символічного звучання, а також ритмічна організація полотна.

Нагороди

2011 – (Російська федерація) Лауреат міжнародної премії «Прохорівське поле» в царині образотворчого мистецтва.

Посилання

Джерела