Прокконен Павло Степанович

Прокконен (Прокоф'єв) Павло Степанович
Народився	16 липня 1909(1909-07-16) Суоярвський районd
Помер	18 липня 1979(1979-07-18) (70 років) Петрозаводськ, РРФСР, СРСР
Поховання	Сулажгорське кладовищеd
Країна	Фінляндія  СРСР
Національність	карел
Діяльність	політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК КПРС і Санкт-Петербурзький державний університет
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Павло Степанович Прокконен (Прокоф'єв) (3 (16) липня 1909(19090716), село Клюшина Гора Повенецького повіту Олонецької губернії, тепер Суоярвського району Карелії, Російська Федерація — 18 липня 1979, місто Петрозаводськ, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, голова Ради народних комісарів (Ради міністрів) Карело-Фінської РСР, голова Президії Верховної ради Карельської АРСР. Депутат Верховної Ради Російської РФСР, заступник голови Президії Верховної Ради РРФСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1—6-го скликань (1940—1966). Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС (1952—1961).

Біографія

Народився в бідній селянській родині Степана Прокоф'єва. У дитячі роки брав участь в червоних партизанських загонах на карельській території, зайнятій фінськими військами. Виховувася в дитячому будинку. У 1922—1925 роках навчався в Паданській сільській школі Карельської АРСР.

З 1925 року працював у власному господарстві, лісорубом на лісозаготівлях, продавцем кооперативу. У 1927—1928 роках — голова Клюшиногірського комітету селянського товариства каси взаємодопомоги. У 1928—1931 роках — секретар, голова виконавчого комітету Клюшиногірської сільської ради Карельської АРСР.

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1931—1934 роках — студент Ленінградського інституту радянського будівництва (права) імені Калініна.

У 1934—1937 роках — інструктор, секретар, заступник голови виконавчого комітету Олонецької районної ради Карельської АРСР.

У 1937—1938 роках — голова виконавчого комітету Олонецької районної ради Карельської АРСР.

У 1938 — 8 липня 1940 року — заступник голови Ради народних комісарів Карельської АРСР. Одночасно 1 грудня 1939 — 12 березня 1940 року — міністр у справах Карелії Фінляндської Демократичної Республіки. Використовував ім'я та прізвище Пааво Прокконен. Брав участь у радянсько-фінській війні, займався організацією лижних загонів. Контужений в бою під Лоймолою.

У липні 1940 — 1947 року — голова Ради народних комісарів (з 1946 року — Ради міністрів) Карело-Фінської РСР.

На початку німецько-радянської війни призначений уповноваженим Державного комітету оборони СРСР по Карело-Фінській РСР з відновлення Кіровської залізниці та із лісозаготівель. Крім того, займався організацією виробництва зброї і боєприпасів для потреб фронту. Брав особисту участь у випробуванні гранат, внаслідок чого втратив кисть правої руки.

У 1947—1950 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

24 лютого 1950 — 20 серпня 1956 року — голова Ради міністрів Карело-Фінської РСР.

20 серпня 1956 — 18 липня 1979 року — голова Президії Верховної ради Карельської АРСР.

У 1957 році заочно закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету.

Похований на Сулажгорському цвинтарі міста Петрозаводська.

Нагороди

• два ордени Леніна
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• два ордени «Знак Пошани» (15.07.1969)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст.
• орден Дружби народів (13.07.1979)
• медалі

Джерела

• Прокконен (Прокофьев) Павел Степанович (Prokkonen Paavo) (рос.)
• Народные избранники Карелии: Депутаты высших представительных органов власти СССР, РСФСР, РФ от Карелии и высших представительных органов власти Карелии, 1923—2006: справочник / авт.-сост. А. Бутвило. Петрозаводск, 2006 (рос.)