Пьоришкін Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 16 травня 2020, заснована на цій версії.
Пьоришкін Олександр Васильович
Народився21 серпня (3 вересня) 1902[1] або 3 вересня 1902(1902-09-03)[1]
Derevenskoyed, Spassky Uyezdd, Рязанська губернія, Російська імперія
Помер21 травня 1983(1983-05-21)[1] (80 років)
Москва, СРСР
Країна СРСР
Діяльністьнауковець
Галузьпедагогіка
Alma materРязанський державний університетd
Науковий ступінькандидат педагогічних наук
Вчене званнячлен-кореспондент Академії педагогічних наук СРСРd
ЗакладМосковський педагогічний державний університет
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден «Знак Пошани»
Державна премія СРСР
Ushinsky Medal

Олекса́ндр Васи́льович Пьо́ришкін (3 вересня (16 вересня) 1902(19020916), с. Деревєнське, Рязанська губернія, Російська імперія — 21 травня 1983, м. Москва, СРСР) — відомий російський радянський вчений-фізик, кандидат педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН СРСР. Лауреат Державної премії СРСР (1978). Автор численних шкільних підручників з фізики.

Біографія

Народився 3 (16) вересня 1902 року в селі Деревєнське Спаського уїзду Рязанської губернії Російської імперії. В 1906 році родина переїхала в Усть-Нарву. Коли Олександру виповнилося 6 років, він пішов до початкової школи, де провчився 3 роки, потім 4 роки вчився в народному училищі, пізніше — в Нарвському реальному училищі.

У 1917 році почав працювати креслярем у одному з заводів Петрограда. Через рік екстерном склав екзамени в реальному училищі та повернувся на батьківщину, де став переписником у місцевому військовому комісаріаті. В 1919 року Пьоришкін вступив на фізико-математичний факультет Рязанського інституту народної освіти (тепер Рязанський державний університет імені С. А. Єсеніна), який закінчив у 1922 році. Під час навчання підробляв на кафедрі фізики лаборантом, під час чого зацікавився фізикою та її викладанням у школі. Після закінчення інституту став учителем фізики, математики й праці в московській школі-комуні імені П. Н. Лепешинського. На цій роботі прославився ораторським мистецтвом та оригінальними фізичними дослідами.

Вважаючи, що мусить вдосконалювати свої знання, в 1923 Олександр Пьоришкін продовжив навчання на фізико-математичному факультеті Московського державного університету. У 1931 році Пьоришкіну було доручено організацію фізико-математичного факультету вечірнього міського педагогічного інституту (тепер Московський педагогічний державний університет імені В. П. Потьомкіна). Олександр Васильович став першим деканом факультету і першим завідувачем кафедри фізики цього інституту. В 1933 році вечірній інститут було реорганізовано в денний з вечірнім відділенням. Того ж року Пьоришкін видав підручник фізики для середньої школи, котрий став першим усталеним підручником з фізики в СРСР. Був репетитором дітей Йосипа Сталіна.

У 1941 році його було закрито[прояснити] і Олександр Пьоришкін до 1945 працював у Московському гірничому інституті завідувачем кафедри фізики. У 1945 році повернувся на колишнє місце роботи, працюючи на посаді доцента, а потім деканом фізико-математичного факультету і завідувачем створеної ним кафедри методики викладання фізики. З 1947 викладав у Московському педагогічному інституті імені В. І. Леніна на фізико-математичному факультеті. Після злиття МГПІ ім. В. І. Леніна і МГПІ імені В. П. Потьомкіна в 1960 році, Олександр Васильович продовжив роботу на фізичному факультеті. Був його деканом і завідувачем кафедрою методики викладання фізики, якою керував до 1975 року. Поза керівницькою та науковою діяльністю захоплювався грою в більярд і шахи, любив літературу, музику, володів вокальною майстерністю.

Під керівництвом Пьоришкіна відбувалося консультування з проблем наукових досліджень, він брав активну участь в розробці нових навчальних планів і програм для середньої школи і педагогічних вузів, писав навчальні та методичні посібники для студентів. Особливо відомий за підручниками з фізики для 6-7 класів середньої школи, написаними у співавторстві з учителем Н. А. Родіною. У роботі зі студентами вирізнявся практикуванням обрання ними самими тем курсових робіт, заохоченням до використання технічних засобів.

За внесок у розвиток методики викладання фізики Олександр Васильович був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР, нагороджений орденами Леніна, Жовтневої революції, «Знак Пошани», медалями К. Д. Ушинського і А. С. Макаренка. Помер 21 травня 1983 року, похований в Москві[2][3][4].

Примітки

  1. ↑ а б в г Педагоги и психологи мира — 2012.
  2. ↑ Составитель: гл. библиотекарь М. М. Тимофеева (2001). Александр Васильевич Перишкин: биобиблиографический указатель. Рязань: Рязанский государственный педагогический университет им. С. А. Есенина. с. 2—4.
  3. ↑ Соловйов, В. М.; Глушко, Є. Я.; Олейніков, О. І.; Жалдак, М. І.; Атаманчук, П. С.; Клочко, В. І.; Дорошенко, Ю. О.; Учитель, О. Д.; Теплицький, І. О. (6 березня 2005). Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики. Випуск V: Т. 2: Теорія та методика навчання фізики (укр.). Видавничий відділ НМетАУ. с. 7—8.
  4. ↑ Информационный сайт "Учительской газеты". www.ug.ru. Процитовано 24 червня 2018.
науковець Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пьоришкін_Олександр_Васильович&oldid=28071632