Луїс Бербарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Луїс Бербарі
Особисті дані
Повне ім'я Луїс Карлос Бербарі
Народження 5 жовтня 1972(1972-10-05) (51 рік)
  Бербанк, США
Зріст 180 см
Вага 73 кг
Громадянство  США
Позиція Захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1994—1995 США «СКВ Гідра» ? (?)
1995—1996 Україна «Ворскла» 23 (2)
1997 США «Нешвілл Метрос» 25 (5)
1998—1999 Німеччина «Дармштадт» 28 (4)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 3 квітня 2017.

Луїс Карлос Бербарі (нар. 5 жовтня 1972, США) — колишній американський футболіст аргентинського походження[1], що виступав на позиції захисника у складі полтавської «Ворскла» та низці клубів зі Сполучених Штатів Америки.

Життєпис

Луїс Бербарі народився у місті Бербанк, де й закінчив вищу школу в 1990 році, після чого вступив до Університет штату Каліфорнія в Бейкерсфілді. Саме там він протягом чотирьох років займався футболом, перед тим, як стати професіональним гравцем. Кар'єру у великому спорті Бербарі почав, виступаючи в складі клубу «СКВ Гідра» в змаганнях USISL 1994/95 років[2][3]. Під час міжсезоння Луїс намагався працевлаштуватися в Європі, перебуваючи на перегляді у нідерландських клубах «Зволле» та «Камбюр», а також у хорватському «Задарі».

В Україні опинився з подачі двох агентів — Йоса Ердекенса та Андрія Головаша. 4 серпня 1995 року Луїс Бербарі дебютував у складі полтавської «Ворскли» в матчі першої української ліги проти черкаського «Дніпра», вийшовши на поле під 9 номером. Поєдинок закінчився перемогою полтавської команди з рахунком 3:0[1]. Всього у складі «Ворскли» Бербарі провів 23 матчі, двічі відзначившись у воротах суперників. Разом з командою він став переможцем першої ліги чемпіонату України і отримав можливість зіграти у найвищому дивізіоні, однак наступний рік «Ворскла» розпочала без американського легіонера, який повернувся на Батьківщину.

Вже в листопаді стало холодно. Сезон перервався на декілька місяців, манежу у нас не було, і ми тренувалися на вулиці. Грати було все складніше. Я все-таки швидше технічний гравець, ніж атлетичний, — на замерзлому газоні я просто помирав. Настрої не було ніякого, я почав грати все гірше і гірше. На зборах в Болгарії ще й травмувався. У такий момент дуже важливо за щось зачепитися, інакше все летить вниз сніжним комом. Гірше тренуєшся — менше граєш, менше граєш — починаєш думати: «А навіщо я тут взагалі сиджу?» Думаю, тоді Пожечевський і перестав в мене вірити.[4]

Тривалий час українськими інтернет-ресурсами ширилася інформація, що під час зимової перерви на оглядини до Полтави приїздив і брат Луїса — Нік, однак до підписання контракту справа не дійшла[5]. Це спростував сам Бербарі у одному з інтерв'ю в лютому 2014 року, зазначивши, що його брат приїздив до нього у гості й провів декілька тренувань з «Ворсклою», не перебуваючи на офіційному перегляді[4].

У сезоні 1997 року Бербарі захищав кольори американського клубу «Нешвілл Метрос»[6], а наступного року повернувся до Європи, де виступав у складі любительського клубу «Дармштадт 98» з Німеччини[7], що брав участь у змаганнях місцевої Оберліги. Разом з командою посів місце у верхній частині турнірної таблиці та здобув право змагатися у Регіональній лізі Німеччини.

Досягнення

Примітки

  1. а б 4 серпня. Цей день в історії спорту Полтавщини. «Полтавщина Спорт». Процитовано 29 січня 2014.
  2. Tony Acosta (22 червня 1994). Hydra cruises past All Blacks (англ.) . «Lodi News Sentinel». Процитовано 29 січня 2014.
  3. Hydra soccer (англ.) . «Lodi News Sentinel». 3 червня 1995. Процитовано 29 січня 2014.
  4. а б Олександр Ткач (18 лютого 2014). Луис Бербари: «Горячей воды у нас в душе не было, но о сезоне в Полтаве я никогда не жалел» (рос.) . «Tribuna.com». Процитовано 18 лютого 2014.
  5. Географія Ворскли. Офіційний сайт ФК «Ворскла» (Полтава). Процитовано 29 січня 2014.
  6. Martin Beck (6 липня 1997). Zodiac Today (англ.) . «Los Angeles Times». Процитовано 29 січня 2014.
  7. Список наявних автограф-карт (нім.) . «Hohmann Online». Процитовано 29 січня 2014.

Посилання