Філатов Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:34, 29 червня 2020, створена MikeZah (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Особа | ім'я = Філатов Олександр Павлович | оригінал імені = | зображення...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Філатов Олександр Павлович
Народився24 червня 1922(1922-06-24)
село Корнілово, тепер Каменського району Алтайського краю, Росія
Помер15 травня 2016(2016-05-15) (93 роки)
Новосибірськ, Росія
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьполітик
Alma materСибірський державний університет шляхів сполученняd
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За освоєння цілинних земель» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Олександр Павлович Філатов (24 червня 1922(19220624), село Корнілово, тепер Каменського району Алтайського краю, Росія — 15 травня 2016, місто Новосибірськ, Росія) — радянський державний діяч, 1-й секретар Новосибірського міського комітету КПРС, 1-й секретар Новосибірського обласного комітету КПРС. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1971—1981 роках. Член ЦК КПРС у 1981—1989 роках. Депутат Верховної Ради РРФСР 7—9-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 10—11-го скликань.

Життєпис

Народився в багатодітній селянській родині переселенців із Тамбовської губернії. У 1929 році родина переїхала в селище Новосибірський Кам'янського району, в 1938 році — в місто Камень-на-Обі Алтайського краю. У 1938 році вступив до комсомолу. Закінчив середню школу № 5 міста Каменя-на-Обі.

У 1940 році поступив до Новосибірського інституту військових інженерів залізничного транспорту. З осені 1941 по березень 1942 року працював робітником та брав участь у виготовленні артилерійських снарядів для фронту.

У 1947 році закінчив Новосибірський інститут військових інженерів залізничного транспорту.

Член ВКП(б) з 1947 року.

У 1947—1948 роках — будівельний майстер, інженер тресту «Сиббудшлях», заступник виконроба будівництва на станції Інська Первомайського району міста Новосибірська.

У 1948—1949 роках — інструктор Первомайського районного комітету ВКП(б) міста Новосибірська.

У 1949—1950 роках — заступник начальника з політичної частини Інської дистанції колії Томської залізниці, одночасно редактор газети «Сталінець». У 1950—1951 роках — секретар бюро партійної організації паровозного депо станції Інська Томської залізниці.

У 1951—1953 роках — 2-й секретар Первомайського районного комітету ВКП(б) міста Новосибірська.

У 1953—1955 роках — начальник політичного відділу Інського відділення залізниці; заступник начальника політичного відділу Томської залізниці.

У 1955—1960 роках — 1-й секретар Кагановицького (Залізничного) районного комітету КПРС міста Новосибірська.

У 1958 році заочно закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

У 1960—1961 роках — завідувач відділу науки і шкіл Новосибірського обласного комітету КПРС.

У 1961—1963 роках — секретар Новосибірського міського комітету КПРС з ідеології.

У 1963—1966 роках — 1-й заступник голови виконавчого комітету Новосибірської міської ради депутатів трудящих.

У 1966—1973 роках — 1-й секретар Новосибірського міського комітету КПРС.

У липні 1973 — 19 грудня 1978 року — 2-й секретар Новосибірського обласного комітету КПРС.

19 грудня 1978 — 5 серпня 1988 року — 1-й секретар Новосибірського обласного комітету КПРС.

З серпня 1988 року — персональний пенсіонер союзного значення в місті Новосибірську.

На пенсії був членом консультативної ради Новосибірського обласного комітету КПРФ. Автор книги спогадів «Жили-прожили ми не дарма».

Нагороди і звання

Примітки

Джерела