Імханицький Михайло Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Імханицький Михайло Йосипович
Основна інформація
Дата народження23 липня 1946(1946-07-23) (78 років)
Місце народженняХарків
ГромадянствоУкраїна
Професіїбаяніст, композитор, музикознавець, викладач університету
ОсвітаХарківський національний університет мистецтв імені Івана Котляревського
Інструментибаян
НагородиЗаслужений діяч мистецтв Росії
Вчене званняпрофесор

Миха́йло Йо́сипович Імхани́цький (* 1946) — баяніст, композитор, музикознавець, педагог, доктор мистецтвознавства (1990), професор (1991), заслужений діяч мистецтв Росії (2007).

Життєпис

Народився 1946 року в місті Харків. 1969-го закінчив факультет народних інструментів (клас баяна Л. М. Горенка, клас диригування В. Ф. Савіних) та історико-теоретичний факультет (1970 року; клас теорії музики М. Тіца та І. Дубініна) Харківського інституту мистецтвознавств. 1976-го закінчив аспірантуру при Московському музично-педагогічному інституті ім. Гнесіних (керівник Олег Михайлович Агарков); брав уроки композиції у Дмитра Клебанова.

Протягом 1971—1973 років працював у Харківському інституті мистецв. Від 1977-го — у Російській академії музики; від 1990-го — професор кафедри народних інструментів, з 2004 року — баяна та акордеона. За сумісництвом протягом 1989—1993 років викладав у Донецькій консерваторії, 1993–2005-х — Харківському університеті мистецтв, 2001—2011 років — Краснодарському університеті культури; від 2000 року викладає у Тольяттінському інституті мистецтв, з 2007-го — в Бєлгородському інституті культури.

Напрями наукових досліджень:

  • закономірності народно-інструментальної культури писемної традиції
  • історія і теорія виконавства на народних інструментах
  • методики навчання грі на баяні та акордеоні.

Відкрив зображення давньоруських домр 16–17 століть, обґрунтував причини функціонування в Росії домрово-балалаєчної культури, виявив особливості її сучасного стану і перспективи подальшого розвитку.

Серед робіт:

  • «Творчість Юрія Шишакова», 1976
  • «Біля витоків російської народної оркестрової культури», 1987
  • «Історія виконавства на російських народних інструментах», 2002
  • «Історія баянного та акордеонного мистецтва», 2006
  • «Становлення струнно-щипкових народних інструментів в Росії», 2008
  • «Артикуляція і штрихи в інтонуванні на баяні (після прочитання книги І. О. Браудо „Артикуляція“)», 2010.

Музичні твори:

  • симфонія для камерного оркестру (1969)
  • цикли романсів (1970)
  • адажіо для струнного квартету (1971)
  • концертино для баяна з оркестром (1982)
  • варіації для 2-х баянів (1985)
  • соната для баяна (2007, у 3-х частинах).

Джерела

Посилання