Вихідний еталон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вихідний еталон (англ. reference measurement standard) — еталон, призначений для калібрування інших еталонів величини даного роду в конкретній організації чи в конкретному місці[1].

Для конкретної організації він має найвищі метрологічні характеристики. Як наслідок, калібруватися в самій організації він не може через відсутність в ній точніших еталонів. Калібрування вихідних еталонів в Україні здійснюють наукові метрологічні центри, метрологічні центри або калібрувальні лабораторії високого метрологічного рівня, як правило, акредитовані[2].

Як приклад, вихідним еталоном по масі може бути набір еталонних гир, відкалібрований в Національному науковому центрі «Інститут метрології». З допомогою цих гир  в організації калібрують інші (менш точні) еталонні гирі, що застосовуються для калібрування чи повірки робочих гир та ваг.

Див. також

Первинний еталон

Еталон

Природний еталон

Вторинний еталон

Робочий еталон

Примітки

  1. JCGM 200:2008 International Vocabulary of Metrology. [Архівовано 23 вересень 2015 у Wayback Machine.] — Basic and General Concepts and Associated Terms. (англ.)
  2. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1314-18 Про метрологію та метрологічну діяльність: Верховна Рада України; Закон від 05.06.2014 № 1314-VII]