Бодуен де Куртене Ромуальда Ромуальдівна
| Бодуен де Куртене Ромуальда Ромуальдівна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | пол. Romualda Bagnicka | |||
| Народилася | 15 (27) листопада 1857[1] Олександрівка, Київська губернія, Російська імперія | |||
| Померла | 26 лютого 1935 (77 років) або 1935[1] Варшава, Польська Республіка | |||
| Поховання | Повонзківський цвинтар | |||
| Країна | .svg){kind=small} Республіка Польща Російська імперія | |||
| Діяльність | письменниця, історикиня | |||
| Alma mater | Бестужевські курси | |||
| У шлюбі з | Бодуен де Куртене Іван Олександрович | |||
| Діти | Цезарія Бодуен де Куртене Еренкройц Єнджеєвичова і Бодуен де Куртене Софія | |||
|
| ||||
 Бодуен де Куртене Ромуальда Ромуальдівна у Вікісховищі | ||||
Ромуальда (Яніна) Ромуальдівна Бодуен де Куртене (пол. Romualda Baudouin de Courtenay), уроджена Багницька (пол. Bagnicka; 1857—1935) — польська лікарка і письменниця.
Біографія
Народилася в с. Олександрівка на Чигиринщині. У числі перших вступила в 1878 році на Бестужевські курси з історико-філологічного відділення. Закінчивши курс, вийшла заміж за професора В. А. Бодуена де Куртене. Надрукувала польською ряд історичних етюдів: «Korespondencja poufna ex-agenta dyplomatycznego z damą 1813—1819» (Краків, 1886), «Nowe materyały do dziejów Kościuszki» (Краків, 1889) та ін
У журналах і газетах «Prawda» (Варшава), «Kraj» (СПб.), «Kurjer codzienny» (Варшава), «Nowa Reforma» (Краків), «Czas» (Краків), у збірнику «Charitas» (СПб., 1894), у лужицькому журналі «Łužica» (Бауцен або Будишин) та ін. з'явилися в 1880-х і 1890-х роках її новели, оповідання, спогади, кореспонденції і критичні статті. Протягом кількох років (1893—1900) друкувалися в газеті «Kraj» (Санкт-Петербург) під псевдонімами Świadek і Niczyj, звертали на себе увагу її огляди політичного, суспільного та мистецького життя Кракова і Галичини. В тій же газеті вона поміщала з 1901 р. щорічні звіти щодо мистецького життя і виставок СПб.
Характеристиці політичних діячів Галичини (Стояловського, Дашинського, Бойко, Стапинського і Леваковського) присвячені «Sylwetki polityki polityczne» (Краків, 1897). Російською мовою статті Бодуен де Куртене з'явилися ще з 1878—1881 рр. у різних газетах: у «Північному Віснику» (Санкт-Петербург, 1893, про «Елізу Ожешко»), у «Віснику Знання». Окремо видана в обробці Бодуен де Куртене книга «Історія Польщі». З 1905 по 1911 роки в органах, що захищали спеціально інтереси жіночої рівноправності («Ster» у Варшаві, «Союз Жінок» у Санкт-Петербурзі), Бодуен де Куртене друкувала статті з жіночого питання. Бере діяльну участь у боротьбі проти алкоголізму. З самого виникнення чеського журналу «Slovanský přehled» (Адольфа Чорного) Бодуен де Куртене була його постійною кореспонденткою і співробітницею.
Родина
- Чоловік — Іван Олександрович Бодуен де Куртене (1845—1929), російський і польський лінгвіст[2].
- Діти:
- Цезарія Бодуен де Куртене Еренкройц Енджеевичева (уроджена Цезарія Іванівна Бодуен де Куртене, 1885—1967) — польський історик мистецтва, антрополог. Була послідовно заміжня за Максом Фасмером, Стефаном Еренкройцем, Янушем Єнджеєвичем.
- Софія Іванівна Бодуен де Куртене (1887—1967), російська і польська художниця[2].
- Свентослав Бодуен де Куртене (пол. Świętosław Baudouin de Courtenay, 1888—?), юрист, дипломат.
- Евеліна Іванівна Малаховська-Лемпицька (пол. Ewelina Małachowska-Łempicka, уроджена Бодуен де Куртене, 1892—1984), польський історик.
- Марія Кересант-Виснєвська (пол. Maria Kieresant-Wiśniewska, уроджена Бодуен де Куртене, 1897—1945).
Примітки
- ↑ а б Литераторы Санкт-Петербурга. ХХ век / под ред. О. В. Богданова
- ↑ а б Вакар И. А. Бодуэн де Куртенэ София Ивановна // Энциклопедия русского авангарда: Изобразительное искусство. Архитектура / Авторы-составители В. И. Ракитин, А. Д. Сарабьянов; Научный редактор А. Д. Сарабьянов. — М. : RA, Global Expert & Service Team, 2013. — Т. I: Биографии. А—К. — С. 77—78. — ISBN 978-5-902801-10-8.