Бодуен де Куртене Іван Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Baudouin2.jpg

Ян Нєці́слав Іґна́́ци (Іван Олександрович) Бодуе́н де Куртене́ (пол. Jan Niecisław Ignacy Baudouin de Courtenay, рос. Иван Александрович Бодуэн де Куртенэ; 13 березня 1845, Радзимін, поблизу Варшави — 3 листопада 1929, Варшава) — польський мовознавець, член Польської академії знань1887), член-кореспондент Петербурзької Академії наук1897), іноземний член НТШ1914). Перший розробив теорію фонеми і фонетичних чергувань. Виступав проти заборони царським урядом української мови, листувався з І. Я. Франком та В. М. Гнатюком. Жив і працював у Польщі та Російській імперії.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Радзиміні поблизу Варшави. Одним з його предків був французький аристократ, який перебрався до Польщі під час правління короля Августа II Сильного. У 1832 р. вступив до Головної школи, навчального закладу, на основі якого був заснований Варшавський університет. В 1866 р. закінчив навчання на факультеті історії та філології і отримав премію від міністерства освіти Російської імперії. На отримані гроші продовжив навчання в різноманітних навчальних закладах Європи в Празі, Єні та Берліні. В 1870 р. в університеті Лейпцига захистив дисертацію польською мовою «Про давньопольську мову до 14 століття».

Був двічі одружений. Першою дружиною була лютеранка Цезарія Прифкова (1841–1878), яка похована на евангелсько-аугсбурзкім цвинтарі в Варшаві. Коли вона померла, він розмістив ось такий чудовий некролого: «Янгол кохання, доброти та прощення, тільки смертю своєю засмутила кохаєче її серце» («Anioł miłości, dobroci i przebaczenia, jedynie śmiercią swoją zasmuciła kochające ją serca.»).

Другою жінкою була Ромуальда Багницька, польська письменниця, історик та політолог (18571935). В тому шлюбі у них народилося 5 дітей, серед них син Святослав, юрист та дипломат, дочка Цезарія Бодуен де Куртене (18851967), професор етнографії Варшавського університету, яка після Другої Світової війни стала ректором Польского університету в Лондоні.

Розпочинаючи з 1910 р. брав активну участь в політиці та виступав за культурну самостійність Польщі та рівні з російською мовою права на вживання польскої мови. Декілька разів був заарештований поліцією. В 1915 р. за публікацію статті про національну автономію в межах Російської імперії був затриманий Охороною, російською таємною службою, яка боролася з політичними ворогами царату. Провів 3 місяці в тюрмі, потім був звільнений.

Післі відновлення незалежності Польщі повернувся на батьківщину та продовжив свою політичную діяльність. В 1922 р. поза його бажання був висинутий національними меншостями Польщі кандидатом у президенти країни. В 19191929 рр. був почесним професором Варшавського універсітету та завідувачем кафедри порівняльного мовознавства.

В 1927 р. Ян Нєціслав Бодуен де Куртене проголосив свій вихід із Римсько-католицької церкви без приєднання до якої-небудь іншої церкви чи деномінації.

Помер у Варшаві Похований на євангельско-реформаторському цвинтарі.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Бодуен де Куртене вніс в мовознавство багато нового. До нього в євпропейському мовознавстві панував історичний напрямок — мови вивчались лише по письмовим знахідкам. Він же довів, що мова проявляється лише в мовній діяльності, отже треба вивчати живі мови мови та діалекти. Тільки за такого підходу можливо усвідомити, як функціонує мова а та перевірити правільність лінгвістичнх теорій.

Бодуен де Куртене — засновник так званої казанської лінгвістичної школи, автор праць із загального, індоєвропейського, слов'янського, польського та російського мовознавства, серед них: «Матеріали для південнослов'янської діалектології та етнографії» (ч. 1—3, 18951913), «Порівняльна граматика слов'янських мов…» (1902), «Нарис історії польської мови» (1922) та ін.

Вивчення фонетичних особливостей слов'янських мов та діалектів привели до створення теорії фонем та фонетичних опозицій. Свою теорію Бодуен де Куртене виклав 1895 р. в «Досвіді фонетичних чергувань». Бодуен де Куртене став засновником фонології та попередником теорії М. С. Трубецького. При створенні своєї теорії Бодуен де Куртене опирався на ідеї свого молодшого колеги та талановитого польського вченого М. В. Крушевського (1851–1887), який також працював у Казанському університеті.

Бодуен де Куртене вперше запровадив математичні моделі в лінгвістиці. Також він довів, що можна впливати на розвиток мови, а не лише пасивно фіксувати зміни, які відбуваються. На основі його діяльності з'явилався новий напрямок в лінгвістиці — експериментальна фонетика.

Бодуен де Куртене велику увагу приділяв дослідженню суспільної природи мови, спорідненості мов, вивчав говори, підготував у 19031909 рр. до друку третю та четверту редакцію словника В. І. Даля, в яких він уточнив етимологію слів, виправив розподіл по гніздам, а також доповнив словник новими словами. За свої доповнення Бодуен де Куртене було жорстко критиковано, а за радянських часів його редакції словника В. І. Даля не перевидвались.

У багатьох працях Бодуена де Куртене розглядаються питання української мови та літератури. Виступав проти обмежень царським урядом вживання української мови. Підтримував наукові контакти з І. Франком і В. Гнатюком, у статті «З фольклорних дрібниць» високо оцінив діяльність Гнатюка.

Бодуен де Куртене писав свої твори російською, польскою, італійською, словенською, німецькою, французькою, чеською, литовською та іншими мовами.

Твори[ред.ред. код]

  • Некоторые отделы сравнительной грамматикті славянских языков. «Русский филологический вестник». Варшава, 1881, т. 5;
  • Próba teorii alternacji fonetycznych. Kraków, 1894;
  • Плятонїчний панславізм. «Літературно-Науковий Вістник», 1904, р. VII, т. XXV, [відділ] ІІІ, с. 32-46.
  • Введение в языковедение. П., 1917.
  • Избранные труды по общему языкознанию, т. 1—2. — М., 1963
  • «Українське питання» з позанаціональної точки зору. У кн.: Тимошенко П. Д. Хрестоматія матеріалів з історії української літературної мови, ч. 2. — К., 1961.
  • Dzieła wybrane, t. I–VI, Warszawa, 1974–1989.
  • Декілька загальних завваг щодо об'єктивної та суб'єктивної окремішності «України» з мовного, племінного, національного й державного погляду. У кн.: Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2002. — Т. 9. — С.315-330.

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Щерба Л. В. И. А. Бодуэн де Куртенэ. Известия по русскому языку и словесности, 1930, т. 3, кн. 1.
  • И. А. Бодуэн де Куртенэ. — М., 1960
  • Тимошенко П. Д. Ян Бодуен де Куртене і українська мова. «Українська мова в школі», 1960, № 1, с. 30-35.
  • Di Salvo M. Il pensiero linguistico di Jan Baudouin de Courtenay. Lingua nazionale e individuale. Con un'antologia di testi e un saggio inedito. — Padova, 1975.
  • Лесів М. Ян Неціслав Бодуен де Куртене. «Наша культура», 1979, № 11, с. 5-7.
  • Шарадзенидзе Т. С. Лингвистическая теория И. А. Бодуэна де Куртенэ и ее место в языкознании 19 — 20 веков. — М., 1980
  • Ковалик І. І. Ян Бодуен де Куртене. Казанська (Петербурзька) школа. У кн.: Ковалик І. І., Самійленко С. П. Загальне мовознавство. — Київ, 1985, с. 188–202.
  • Mugdan J. Jan Baudouin de Courtenay (1845–1929): Leben und Werk. — München, 1984.
  • Stankiewicz E. Baudouin de Courtenay a podstawy współczesnego językoznawstwa. — Wrocław, etc., 1986.
  • Пастернак Г. Ю. Лицар слов'янського слова. «Відродження: Український міжетнічний науково-педагогічний журнал», 1995, № 1, с. 72-74.
  • Budziak R. Jan Baudouin de Courtenay als Soziolinguist und Sprachsoziologe: Diss. zur Erlangung des Doktorgrades… — Bamberg, 1997.
  • Вакуленко С. Про теоретичне підґрунтя характеристики української мови Яном Бодуеном де Куртене. У кн.: Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2002, т. 9, с. 301–314.
  • Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — с. 203–204.