Інтеркаляційна сполука

Інтеркаляційна сполука (рос. интеркаляционное соединение, англ. intercalation compound) — хімічна сполука, що утворюється в результатi оборотного включення, без ковалентного зв‘язування, молекулярних частинок певних реагентiв у мiжшаровий простiр кристалiчних речовин з шаруватим типом структури. Сполука-господар, тверда, може бути макромолекулярною, кристалічною або аморфною. Може бути молекулярними комплексами з частковим переносом заряду або перерозподiлом електронної густини мiж гостем (атомами металу або молекулами) і господарем (графiтом, глинами). При iнтеркаляцiї зберiгається цiлiснiсть кристалiчної структури господаря i лише збiльшуються мiжшарові вiддалi та параметри ґраток.

Див. також

• Інтеркаляція
• Інтеркалант
• Бінарна інтеркаляційна сполука графіту

Література

• Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.