Еклектична архітектура Львова

Екле́ктична архітектура Львова була провідною в будівництві міста другої половини ХІХ сторіччя. У цьому стилі споруджено більшість будівель центральної частини міста.

Світська забудова

Сакральна забудова

Після касації монастирів, закриття частини храмів на межі XVIII—XIX ст. розпочався процес спорудження нових храмів. Було надано нових рис давнім святиням. У Середмісті після тривалих затримок було завершено Преображенську церкву (1878—1898) з елементами пізнього класицизму. Біля Старого ринку у стилях неоготики і неороманському перебудували одні з найдавніших храмів міста — Костел Івана Хрестителя (1886) і Костел Марії Сніжної (1888—1892). Рис необароко отримали будівлі монастиря сакраменток (1894), завершення веж костелу Марії Магдалини. Були збудовані монастирі у неороманському стилі редемптористів (1882—1884), воскресенців (1889), Церква Вознесіння (1897—1901), у неоготичному Сакре-Кер (1859/61), кармеліток (1889), кармеліток босих (1893/95), францисканок (18877/89). Найбільш видовищним став неоготичний костел Єлизавети (1903/11). Останнім звели костел капуцин (1925/30). У неовізантійському стилі було споруджено каплицю у будинку інвалідів (1850-і рр.) та церкву для православних військових з Буковини — св. Георгія, причому її проект, ікони за канонічними зразками виконали австрійські митці з Відня (1897—1901).