Костел святої Марії Магдалини (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
церква
Костел Марії Магдалени
Фасад, осінь 2014
Фасад, осінь 2014
49°50′06″ пн. ш. 24°01′05″ сх. д. / 49.835000000000000853° пн. ш. 24.018055560000000526° сх. д. / 49.835000000000000853; 24.018055560000000526Координати: 49°50′06″ пн. ш. 24°01′05″ сх. д. / 49.835000000000000853° пн. ш. 24.018055560000000526° сх. д. / 49.835000000000000853; 24.018055560000000526
Країна Україна Україна
Місто Львів

Костел Марії Магдалени is located in Україна
Костел Марії Магдалени
Костел Марії Магдалени
Костел Марії Магдалени (Україна)
CMNS: Костел Марії Магдалени на Вікісховищі

Буди́нок орга́нної та ка́мерної му́зики (початково косте́л і монасти́р свято́ї Марі́ї Магдали́ни) у Львові — заклад культури, заснований у 1960-х роках. Розміщений на вулиці С. Бандери, 10.

Історія[ред.ред. код]

Вигляд з площі Шашкевича, 2011
Костел, осінь 2014

Будівлю теперішнього римо-католицького костелу святої Марії Магдалени було побудовано між 1600 й 1612 роками ченцями-домініканцями за межами міських укріплень, на місці старого дерев'яного костелу, фундаторкою якого була Анна Пстроконська гербу Папарона.[1] Авторами проекту були архітектори Войцех Келар й Мартин Годний[2]. Будівництво закінчено 1635 року.

Пам'ятка неодноразово зазнавала спустошень. У 1648 році монастирські укріплення, як і прилеглий шпиталь святого Лазаря, захопили війська Богдана Хмельницького, а в другій половині XVII століття костьол постраждав від пожежі.

У 17541758 році костьол розширив і перебудував архітектор Мартин Урбанік: змінено фасади, добудовано вежі. Перед 1764 роком дві камінні статуї святих-домініканців на фасаді храму виконав Себастьян Фесінґер[3].

Після «йозефінської касати» 1783 року костел став парафіяльним, в монастирі влаштували жіночу в'язницю, яка перестала діяти 1922 року.[4]

Сучасного вигляду костел отримав 1870 року. У наш час споруда є тринавною шестистовпною базилікою з витягнутим хором і гранчастою апсидою, перекритими хрестовими склепіннями. Прості площини бічних фасадів, ритмічно розчленовані рядом високих вікон, відтінюють насичений декоративними елементами головний фасад. Традиції ренесансу поєднуються з рисами стилю бароко («шоломи» на вежах поставили наприкінці ХІХ ст.[5]).

У 1920-х роках монастир реставровано під керівництвом професора політехніки Владислава Клімчака. Проведено адаптацію для потреб політехніки.[6] У 1932 році тут було встановлено виготовлений у Чехії орган фірми «Gebrüder Rieger» (opus 2565), найбільший на території України[7].

У радянський період, від 1962-го, у будинку якийсь час розміщувався спортивний зал[8].

У 1960-х роках будівлю пристосовано під органний зал Львівської консерваторії ім. Миколи Лисенка.

З 1998 року в будинку відбуваються римо-католицькі богослужіння. Римо-католицька громада святої Марії Магдалини домагається повної передачі в їхні руки будинку[9].

Польський скульптор Станіслав Роман Левандовський виготовив пам'ятник польського ученого, графа Станіслава Борковського-Дуніна, який установили в костелі[10].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 778. (пол.)
  2. у книзі Мечислава Орловича вказано, що Ян Годний → Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
  3. Mańkowski T. Fesinger Sebastian // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademja Umiejętności, 1948. — T. VI/5, zeszyt 30. — S. 425. (пол.)
  4. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 159.
  5. Лемко І. Цікавинки з історії Львова… — іл.
  6. Architekt. — 1930. — № 3—4. — S. 37—38.
  7. Органи України
  8. Чвари біля вівтаря
  9. Міська влада не збирається закривати львівський Будинок органної та камерної музики
  10. Borkowski Stanisław Jan Nepomucen Kajetan Dunin, herbu Łabędź (1782—1850) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II. — S. 338. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]