Кузьмич Антон Савич

Кузьмич Антон Савич
Народився	20 грудня 1908(1908-12-20) село Копаткевичі, тепер Петриковського району Гомельської області, Республіка Білорусь
Помер	24 жовтня 1989(1989-10-24) (80 років) Москва
Поховання	Кунцевський цвинтар
Країна	СРСР
Національність	білорус
Діяльність	політик
Галузь	гірнича справа
Alma mater	Московський державний гірничий університет (1931)
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Заклад	Інститут гірничої справи імені Олександра Скочинського і Донбасантрацит
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Антон Савич Кузьмич (20 грудня 1908(19081220), село Копаткевичі, тепер Петриковського району Гомельської області, Республіка Білорусь — 24 жовтня 1989, місто Москва) — український радянський діяч, міністр вугільної промисловості УРСР, голова Українського раднаргоспу. Депутат Верховної Ради СРСР 5—6-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання. Член ЦК КПУ в 1956—1966 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1966 роках. Доктор технічних наук (1962), професор (1966)

Біографія

У 1931 році закінчив Московський гірничий інститут імені Сталіна.

У 1931—1938 роках — начальник закладного цеху, заступник головного інженера, керуючий шахти «Коксова» міста Прокоп'євська РРФСР.

Член ВКП(б) з 1936 року.

У 1938—1940 роках — головний інженер комбінату «Кузбасвугілля» і директор Кузнецького науково-дослідного вугільного інституту РРФСР.

У 1940—1941 роках — керуючий тресту «Донбасантрацит».

У 1941—1942 роках — начальник 6-го будівельного району 8-й саперної армії Південного фронту.

З 1942 року — головний інженер з відновлення Підмосковного вугільного басейну. З 1943 року — керуючий тресту «Сталіногорськвугілля» Московської області. У липні 1945 — січні 1946 року — начальник комбінату «Свердловськвугілля» Сведловської області.

У січні 1946 — грудні 1948 року — заступник народного комісара (міністра) вугільної промисловості Східних районів СРСР.

У грудні 1948 — січні 1955 року — заступник, 1-й заступник міністра вугільної промисловості СРСР.

У січні 1955 — 8 серпня 1956 року — міністр вугільної промисловості Української РСР.

У серпні 1956 — травні 1957 року — 1-й заступник міністра вугільної промисловості Української РСР.

У травні 1957 — 1960 року — голова Ради народного господарства Ворошиловградського (Луганського) економічного адміністративного району.

У 1960 — березні 1961 року — заступник голови Української Ради народного господарства (Укрраднаргоспу).

29 березня 1961 — 9 березня 1963 року — голова Української Ради народного господарства (Укрраднаргоспу).

У 1963—1965 роках — заступник голови Державного комітету з паливної промисловості СРСР.

З 1965 року — 1-й заступник директора Інституту гірничої справи імені Скочинського у місті Люберцях Московської області.

Помер 24 жовтня 1989 року. Похований у Москві.

Нагороди

• два ордени Леніна (1942, 20.10.1943)
• орден Жовтневої революції (19.12.1978)
• три ордени Трудового Червоного Прапора (21.02.1942, 2.01.1959,)
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (20.03.1958)
• кавалер знаку «Шахтарська слава» 1-3-го ст.
• заслужений діяч науки і техніки РРФСР (1969)
• медалі

Джерела

• Депутаты Верховного Совета СССР. 6-й созыв — 1962 р.
• [1]