Коефіцієнт вимушеного простою

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 09:31, 20 квітня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (оформлення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 11 жовтня 2022, заснована на цій версії.

Коефіціє́нт ви́мушеного просто́ю (рос. коэффициент вынужденного простоя; англ. idle time factor; англ. downtime ratio; нім. Notausfallfaktor m) – параметр надійності виробу, який визначається відношенням тривалості відновлення виробу до суми тривалості відновлення та тривалості безвідмовної його роботи.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]


Економіка Це незавершена стаття з економіки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коефіцієнт_вимушеного_простою&oldid=31343047