Гольнєв Микита Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:46, 24 травня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гольнєв Микита Семенович
Народився 26 травня 1902(1902-05-26)
село Покровська Багачка Хорольського повіту Полтавської губернії, тепер Хорольського району Полтавської області
Помер 4 червня 1979(1979-06-04) (77 років)
місто Київ
Громадянство Російська імперія
СРСР СРСР
Партія КПРС
Нагороди Орден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»

Микита Семенович Гольнєв (нар. 26 травня 1902(19020526), село Покровська Багачка Хорольського повіту Полтавської губернії, тепер Хорольського району Полтавської області — 4 червня 1979, місто Київ) — радянський партійний діяч, український радянський історик, директор Інституту історії партії при ЦК КПУ. Кандидат історичних наук, доцент.

Біографія

Народився в селянській родині. У 1920 році добровольцем пішов у Червону армію, воював проти українських повстанських загонів.

З 1921 по 1928 рік працював у радянських органах.

Член РКП(б) з 1925 року.

Закінчив Дніпропетровський інститут народної освіти та аспірантуру Харківського інституту червоної професури.

Працював завідувачем кафедри ленінізму Українського інституту заочного партійного навчання при ЦК КП(б)У; завідувачем відділу пропаганди Київського міського комітету КП(б)У; керівником кафедри марксизму-ленінізму Київського педагогічного інституту; заступником директора Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна; доцентом Новосибірського педагогічного інституту; доцентом Київського державного університету; лектором ЦК КП(б)У.

У 1947 році захистив кандидатську дисертацію.

У 1947—1951 роках — директор Інституту історії партії при ЦК КП(б)У — філіалу Інституту Маркса-Енгельса-Леніна при ЦК ВКП(б).

У 1951—1956 роках — головний редактор журналу «Комуніст України».

З 1956 року — завідувач кафедри історії КПРС Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при Київському державному університеті імені Шевченка.

З середини 1970-х років — персональний пенсіонер республіканського значення в місті Києві.

Помер 4 червня 1979 року в місті Києві.

Нагороди

Джерела

  • Український історичний журнал № 8, серпень 1979 року.