Колотуха Яків Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 05:19, 25 травня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колотуха Яків Якович
Народився 18 березня 1920(1920-03-18)
містечко Оболонь Полтавської губернії, тепер село Семенівського району Полтавської області
Помер невідомо
Країна  СРСР
Національність українець
Діяльність державний діяч
Alma mater КНУ імені Тараса Шевченка
Заклад Президія Верховної ради УРСР
Партія КПРС
Нагороди Орден «Знак Пошани»Орден «Знак Пошани»Почесна Грамота Президії Верховної Ради УРСРПочесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Я́ків Я́кович Колоту́ха (нар. 18 березня 1920(19200318), містечко Оболонь Полтавської губернії, тепер село Семенівського району Полтавської області — ?) — український радянський діяч, секретар Президії Верховної Ради УРСР. Депутат Верховної Ради УРСР 7—10-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1976—1986 р. Кандидат філософських наук (1984).

Біографія

Народився в родині селянина-бідняка. Після закінчення школи навчався у Хорольському технікумі механізаторів сільського господарства на Полтавщині.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У вересні 1939 — червні 1941 року — інструктор Станіславського обласного комітету ЛКСМУ, відповідальний працівник Станіславського обласного комітету КП(б)У. У 1941—1942 роках — відповідальний працівник Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У.

У 1942—1944 роках — у розпорядженні Військової ради 21-ї армії Донського фронту, завідувач сектору Ворошиловградського обласного комітету КП(б)У, помічник завідувача сектора Управління кадрів ЦК ВКП(б).

У 1944—1948 роках — завідувач сектору, заступник завідувача відділу Управління кадрів ЦК КП(б) України.

У 1948—1970 роках — завідувач Секретаріату Ради Міністрів Української РСР, помічник голови Ради Міністрів Української РСР.

Освіта вища. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка.

У 1970 році — інспектор ЦК Комуністичної партії України.

22 грудня 1970 — 30 листопада 1982 року — секретар Президії Верховної Ради Української РСР.

Потім — на пенсії. Займався науковою діяльністю. У 1984 році захистив кандидатську дисертацію з філософії на тему: «Советская социалистическая демократия — важнейший фактор осуществления политики КПСС в условиях развитого социализма».

Нагороди

Література

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.