Біща
Село
 Координати 50°24′00″ пн. ш. 22°37′59″ сх. д. / 50.40000000002777369445539080° пн. ш. 22.63333000002777950° сх. д.Координати: 50°24′00″ пн. ш. 22°37′59″ сх. д. / 50.40000000002777369445539080° пн. ш. 22.63333000002777950° сх. д.
|
Біща (пол. Biszcza) — колишнє українське село в Польщі, у гміні Біща Білґорайського повіту Люблінського воєводства. Населення — 1876 осіб (2011[1]).
Історія
Вперше церква згадується в 1589 р. У 1643 р. зведена нова дерев'яна греко-католицька церква, ремонтована в 1877 і 1882 роках, зруйнована польською владою в міжвоєнний період (щоб не допустити в ній богослужіння). У 1911 р. була також побудована мурована православна церква, захоплена в 1919 р. поляками під костел.[2]
У 1921 році село входило до складу гміни Біща Білґорайського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[3].
У 1922 р. поляки зняли купол із захопленої ними церкви і переробили її на костел.[4] Священика Володимира Матвійчука польська влада відправила в Бончу, православні парафіяни марно домагалися своїх прав. Через заборону навчання у школі української мови жителі села організували приватну українську школу.[2]
У 1930 р. українці спорудили дерев'яний православний молитовний дім, зруйнований поляками 11 липня 1938 р.[2]
Під час німецької окупації 1939-1944 рр. українцям було повернено церкву. В селі був відділок української допоміжної поліції, під його захист збирались українці довколишніх сіл, йому часом удавалося захистити село від польських банд, часом — ні (в 1944 р. польською бандою знищена українська кооператива).[2] В результаті польського терору гинули українці, зокрема священик о. Ключ.[4] За німецьким переписом 1943 році в селі проживало 1527 українців, 620 поляків, 3 німці та 2 білоруси[2].
Документів про виселення українців з Біщі до СРСР наразі не знайдено, як і про депортацію на понімецькі землі в 1947 р., тільки відомо, що її проводив 36 піхотний полк з 8 піхотної дивізії Війська польського.[2]
У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 948 | 203 | 661 | 84 |
| Жінки | 928 | 171 | 570 | 187 |
| Разом | 1876 | 374 | 1231 | 271 |
За даними перепису населення Польщі 1921 року в селі налічувалося 445 будинків (з них 5 незаселених) та 1813 мешканців, з них[3]:
- 839 чоловіків та 974 жінки;
- 1041 православний, 602 римо-католики, 170 юдеїв;
- 945 українців (русинів), 757 поляків, 111 євреїв.
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Біща
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б в г д е Богдан Гук. Biszcza. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (пол.) - ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 6.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка) (пол.) - ↑ а б Юрій Макар, Віталій Макар, Михайло Горний. Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915–1947). Дослідження. Спогади. Документи. Том 3, с. 303, 759..
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
| ||||||||