Італійська еротична комедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Італійська еротична комедія (італ. Commedia sexy all'italiana) — один із жанрів італійського кінематографу, піджанр італійської комедії. Характеризується рясністю жіночої наготи, але водночас відбувається дотримання її у певних рамках задля запобігання соціальної критики. Фільми цього жанру мають щось середнє між сороміцькими комедіями та гумористичними еротичними фільмами з елементами фарсу та певною подібністю сюжетної лінії.

Перші еротичні комедії почали з'являтись в Італії ще у кінці 1960-их років, більшого масштабу набули вони у 1970-их роках. Інтерес до знімання фільмів цього жанру знизився на початку 1980-их років. Однак, окремі еротичні комедії можна прослідкувати і до середини 1990-их років. Окрім Італії, такі фільми знімались також і у країнах Південної Америки.

Італійська еротична комедія, як піджанр, мала своє коріння з декількох інших жанрів. Стиль мондо популяризував жіночу наготу, руйнуючи кордони дозволеного в італійському кіно. Водночас низка італійських комедій 1960-их років зосереджувались на лицемірстві та сороміцьких табу. На початку 1970-их років П'єр Паоло Пазоліні зняв «Трилогію життя» на основі творів Боккаччо та Чосера («Декамерон» (1971), «Кентерберійські оповідання» (1972) і «Квітка тисячі й однієї ночі» (1974)), які породили низку неофіційних продовжень та пародій, об'єднаних загальною назвою Декамеротика. Послаблення позицій італійської цензури на початку 1970-их років породило масове виробництво фільмів у стилі італійської еротичної комедії. З середини 1980-их років фільми даного жанру менше з'являлись у прокаті, так як еротика почала поширюватись у телебачення та журнали і, крім того, більш доступними стали порнографічні фільми.

Багато актрис стали відомими завдяки італійським еротичним комедіям. Так, Едвіж Фенек, яку вважають зіркою жанру, побудувала свою кар'єру саме на таких фільмах. Окрім неї відомими акторками є Глорія Гвіда (відома за серією Школа), Надя Кассіні (її називають ще спадкоємицею Едвіжи), Анна Марія Ріццолі. Деякі актриси після переходу до італійських еротичних комедій стали більш відомими — Фемі Бенуссі, Барбара Буше та Кармен Руссо. Даний жанр фільмів ототожнювали також і з чоловіками, відомими коміками були Ліно Банфі, Піппо Франко, Альваро Віталі та Ренцо Монтаньяні.

Фільмографія

1960-ті

1970-ті

1980-ті

  • 1980 C'è un fantasma nel mio letto
  • 1980 La ripetente fa l'occhietto al preside
  • 1980 La moglie in vacanza… l'amante in città
  • 1980 La moglie in bianco… l'amante al pepe
  • 1980 Zucchero, miele e peperoncino
  • 1980 — Усім класом на море (L'insegnante al mare con tutta la classe)
  • 1980 — Лікарка і полковник (La dottoressa ci sta col colonnello)
  • 1981 Il marito in vacanza
  • 1981 Pierino il fichissimo
  • 1981 Cornetti alla crema
  • 1981 Spaghetti a mezzanotte
  • 1981 — Поліцейська у Нью-Йорку (La poliziotta a New York)
  • 1981 Pierino contro tutti
  • 1981 Mia moglie torna a scuola
  • 1981 — Лікарка надає перевагу морякам (La dottoressa preferisce i marinai)
  • 1982 Buona come il pane
  • 1982 Pierino colpisce ancora
  • 1982 Giovani, belle… probabilmente ricche
  • 1982 W la foca!
  • 1982 Biancaneve & Co.
  • 1982 Sballato, gasato, completamente fuso
  • 1982 Ricchi, ricchissimi, praticamente in mutande
  • 1982 La gorilla
  • 1983 Paulo Roberto Cotechiño centravanti di sfondamento
  • 1984 Occhio, malocchio, prezzemolo e finocchio
  • 1987 Rimini Rimini
  • 1987 Roba da ricchi
  • 1988 Rimini Rimini — Un anno dopo

1990-ті

  • 1990 Pierino torna a scuola
  • 1991 Malizia 2mila
  • 1996 Chiavi in mano

Посилання