Антарктика (фільм, 1983)
Антарктика | |
|---|---|
| яп. 南極物語 | |
 | |
| Жанр | драма, пригодницький фільм |
| Режисер | Корейосі Курагара |
| Продюсер | Masaru Kakutanid і Jūichi Tanakad |
| Сценарист | Корейосі Курагара |
| У головних ролях | Такакура Кен[1], Tsunehiko Watased[1], Ейджі Окадаd[1], Масако Нацуме[1], Со Ямамура, Keiko Oginomed, Shigeru Kōyamad, Kōichi Satōd, Shin Kishidad і Takeshi Kusakad |
| Оператор | Akira Shiizukad |
| Композитор | Вангеліс |
| Кінокомпанія | Nippon Herald Films |
| Дистриб'ютор | Kadokawa Picturesd |
| Тривалість | 143 хв. |
| Мова | японська |
| Країна |  Японія |
| Рік | 1983 |
| Кошторис | $ 40 млн |
| Касові збори | $ 138 млн |
| IMDb | ID 0085991 |
| Рейтинг | IMDb:  |
«Антарктика» (яп. 南極物語) — японський художній фільм 1983 року режисера Корейосі Курагари.
Сюжет
У лютому 1958 року на японській арктичній станції Сьова відбувається заміна робочого персоналу. Криголам «Соя»[en] (яп. 宗谷) застряг в кризі і людей збираються перевезти на борт літаком. Літня зміна персоналу, що готує станцію для зимових полярників, залишає п'ятнадцять їздових собак біля будівлі станції прив'язаними до ланцюгів з запасом їжі на кілька днів. Але, через погіршення погодних умов, учасники експедиції, які прибули на зимування, не змогли дістатися до станції і обидві зміни персоналу були змушені повернутися до Японії.
Вісьмо́м псам вдалося звільнитися від ланцюгів (Рікі, Анко, Шіро, Джакку, Дері, Кума, Таро і Джиро), а інші не змогли і загинули від голоду. Покинуті собаки були змушені виживати без людей цілий рік до наступної експедиції.
Через одинадцять місяців, 14 січня 1959 року, Кітагава, один із кінологів першої експедиції, повертається з Третьою зимовою експедицією з бажанням поховати своїх улюблених собак. Він, разом з двома собаківниками Ушіодою та Очі, знаходить замерзлі трупи семи прикутих собак, але з подивом виявляє, що вісім інших зникли. На подив усіх, на базі їх тепло зустрічають собаки-брати Таро та Джиро, які виросли в Антарктиді.
Ролі виконують
- Такакура Кен — Акіра Усіода
- Ватаце Цунехіко — Кеніро Очі
- Окада Едзі — Озава
- Масако Нацуме — Кейко Кітазава
- Огіноме Кейко — Асако Шімура
Навколо фільму
- Фільм 1983 року «Антарктика» надихнув американського режисера Френка Маршала[en] на створення у 2006 році фільму «Білий полон», який висвітлює ті самі події.
- В Японії фільм досяг найбільшого фінансового успіху серед японських кінострічок. Рекорд протримався до 1997 року, поки його перевершив анімаційний фільм «Принцеса Мононоке» режисера Міядзакі Хаяо.
- У 2011 році був знятий телесеріал Антарктида про події з цією експедицією.[2]
Доля Таро і Джиро
Молодший пес Джиро загинув у віці чотирьох років під час п’ятої експедиції в липні 1960 року. Його тіло було перетворене на опудало і розміщене в Національному музеї природи та науки в Уено, Токіо[3]. Старший пес Таро повернувся до університету в Хоккайдо, а помер у віці 15 років у 1970 році. Його тіло також було перетворене на опудало в університеті Хоккайдо.[4]
Нагороди
- 1984 Нагорода глядачів кінопремії «Майніті» (Японія):
- за найкращу операторську роботу[en] — Акіра Шізука
- приз глядацьких симпатій читачів журналу — Курагара Корейосі
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г http://www.allocine.fr/film/fichefilm_gen_cfilm=111358.html
- ↑ TBS. $BF|MK7`>l!XFn6KBgN&!Y(B. TBS$B%F%l%S(B (яп.). Процитовано 25 січня 2020.
- ↑ Stuffed body of Hachiko (& other notable canines) ~ Pink Tentacle. pinktentacle.com. Процитовано 25 січня 2020.
- ↑ First Antarctic expedition member pays homage to Sakhalin dogs left behind. Japan Bullet (брит.). Процитовано 25 січня 2020.
Посилання
«Антарктика» на сайті IMDb (англ.) 
(11.02.2021)
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Нормативний контроль |
