Феодосійський учительський інститут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
заклад вищої освіти
Феодосійський учительський інститут
2997809 ·R (Феодосія)
Країна Російська імперія, СРСР СРСР
Місто Феодосія
Засновано 1874
Закрито 1941

Феодосійський учительський інститут (18741941) – заклад професійної  педагогічної освіти.

Дореволюційний період

Феодосійський учительський інститут був відкритий у січні 1874 року з метою підготовки вчителів міських шкіл. До нього приймали випускників семінарій, повітових та міських училищ, які досягли 16 років. Навчання продовжувалося  3 роки. Кількість студентів досягала 90 чоловік. Більшість з них походило з сімей службовців, міщан, селян. Стипендія була  у розмірі 14 крб на місяць. До 1915 року інститут був розташований у трьохповерховому будинку Халібова.

Першим директором був С. Ю. Богоявленський, який закінчив Духовну академію. Російську мову та літературу викладав П. М. Колибелин, природничі науки — В. Ф. Долгополов, математику — К. І. Гроссу, астрономію та історію — Д. А. Марков (свого часу слухав лекції В. Й. Ключевського), малюнок та креслення — художник Липкин.

1879—1881 років директором інституту був Є. О. Лагоріо.[1]

При інституті працювали однорічні курси з підготовки вчителів початкових шкіл.

Студенти інституту були організаторами багатьох культурних заходів у місті, займалися  театральною та видовищною самодіяльністю, давали концерти у місті.

Після пожежі у домі Халібова (1915 р.) інститут розташовувався у будинку Феодосійської чоловічою гімназії.

Радянський період

Після встановлення у Феодосії радянської влади учительський інститут було перетворено на педагогічний інститут, а у 1920 році – в Інститут народної освіти.

Восени 1923 року інститут був реорганізований у педагогічний технікум для підготовки вчителів сільських шкіл.

Розуміючи недоліки у підготовці вчителів та інших категорій педагогічних працівників для шкіл, Наркомат освіти Кримської АРСР прийняв низку заходів у відповідності до рішень центральних освітянських органів. У січні 1924 року  президія Головної Вченої Ради (ГВР) Наркомату освіти РРФСР затвердила “Основи будівництва педагогічної освіти”. У цьому документі конкретизовувались завдання основних типів педагогічних навчальних закладів. Наркомат освіти Криму запропонував керівництву технікумів здійснити перебудову навчального процесу. У рішенні Наркомату освіти Криму вказувалось, що педагогічний технікум має за мету підготовку низових працівників соціального виховання для дошкільних закладів, шкіл 1-го ступеня, дитячих будинків і політосвітніх закладів.

У педагогічний технікум поступали випускники семирічної школи або особи, які мали відповідну освіту. Термін навчання у педагогічному технікумі  був 4 роки. На першому та другому курсах студенти вивчали курс єдиної трудової школи та методику викладання базових предметів. Паралельно з цим учні повинні були оволодіти практичними знаннями організації виробництва у залежності від спеціалізації – сільськогосподарської. З третього курсу починалась спеціалізація по лінії роботи у дошкільних закладах, школах 1-го ступеня, дитячих будинках і закладах політосвіти.

У 1935 році у Феодосійському педагогічному технікумі було єврейське та німецьке відділення, які готували вчителів для національних сільських шкіл.

Навчальний заклад проіснував до початку 1940-х років.

Випускники

Джерела

Посилання

  1. Учительські інститути в системі педагогічної освіти України (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) / Дем'яненко, Наталія Миколаївна; Кравченко, Ірина Миколаївна. 2010. — С. 81