Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття про національну-територіальну автономію у складі РРФСР, що існувала до депортації кримських татар[1]. Про територіальну автономію у складі УРСР та України див. Кримська АРСР (1991-1992).
Qrьm ASSR
Крымская АССР
Кримська АРСР
↓ національно-територіальна: 1921 — 1945
в іншому вигляді: 1991 — 1992
Прапор Герб
Прапор Герб
Столиця Сімферополь
Мови кримськотатарська, російська
Форма правління Автономна Радянська Соціалістична Республіка
Історія
 - Засновано 18 жовтня 1921
 - скасовано 30 червня 1945
 - відтворено[a] 12 лютого 1991
 - скасовано відтворену автономію 26 лютого 1992
Попередник		 Наступник
Flag of Crimea 1918.png Таврійська губернія
Flag of the Crimean Tatar people.svg Кримська народна республіка
Кримська область Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка

Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка (рос. Крымская Автономная Социалистическая Советская Республика, тогочасною крим. Qrьm Avonomjalь Sotsialist Sovet Respublikasь, сучасною крим. Qırım Muhtar Sotsialist Şuralar Cumhuriyeti, до 5 грудня 1936 — Автономна Кримська Соціалістична Радянська Республіка) — національно-територіальна автономія кримських татар[3][4][5][1], що існувала на території Криму з 1921 по 1945 роки, коли вона була скасована після визнаної незаконною та злочинною[6] депортації кримських татар.

Державними мовами визнавалися — кримськотатарська (в документі того часу — «татарська») та російська, корінними народами — кримські татари та караїми[7][8]. Займала всю територію Кримського півострова.

Облік населення півострова внаслідок численних фальсифікацій[9] дав такі результати за національним складом: 50 % — росіяни (у цю графу було об'єднано разом росіян, українців і білорусів), 25 % — татари, решта — представники всіх інших національностей — болгари, вірмени, греки, караїми, кримчаки, німці та інші[9].

Історія[ред. | ред. код]

Етнічна карта Криму, 1930. Зеленим — кримські татари, рожевим — росіяни, червоне штрихування — українці

Створена 18 жовтня 1921 радянським державним і партійним діячем татарином Саїд-Галієв Сахиб-гару. Першим фактичним головою республіки став кримський татарин Велі Ібраїмов, якого пізніше, 1928, репресували та незаконно розстріляли.

У 1924 ліквідований наркомат національностей. Після цього «Особливе представництво» перейшло до ведення ВЦВК, його завданням вважалося вирішення в урядових органах РСФРР питань господарчого та культурного будівництва Криму. Діяло до грудня 1938, доки остаточно не було ліквідоване.

Національні райони у складі Кримської АРСР, 1930-ті роки[джерело?]:
   український (Ішуньський)
   єврейські
   німецькі
   кримськотатарські

Згідно з Конституцією РРФСР всі АРСР у її складі були національно-територіальними утвореннями[10]. На думку деяких українських дослідників, національний характер автономії був лише декларативним, номінальним[11][12][13].

Автономію ліквідували 30 червня 1945 після депортації з Кримського півострову кримських татар, греків, болгар, німців.

У 1945–1991 існувала Кримська область, передана в 1954 зі складу РРФСР до УРСР.

Відтворення[ред. | ред. код]

Докладніше: Кримська АРСР (1991-1992)

Після референдуму в січні 1991 автономію (вже не кримськотатарську) відтворено (але не відновлено) 12 лютого тепер у складі Української РСР.

На загальне голосування було винесено питання: «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної республіки як суб'єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору?» (рос. «Вы за воссоздание Крымской автономной Советской социалистической Республики, как субъекта СССР и участника Союзного договора?»), тоді як, згідно рішення ВР СРСР від 29.11.1989, відновлення прав кримськотатарського народу було неможливо без відновлення (восстановления) автономії, про референдум в указі нічого не сказано.

26 лютого 1992 перейменована на Республіку Крим, із 21 вересня 1994 — Автономна Республіка Крим.

Автономію так і не було відновлено[3]. Радянський державний та партійний діяч Анастас Мікоян у своїх мемуарах згадував, чому нібито не могла бути відновлена автономія кримських татар[3]:

«

Головна причина, чому не була відновлена Кримсько-Татарська автономна республіка, полягала в наступному: територія її була заселена іншими народами, і за повернення татар довелося б дуже багато людей знову переселяти.

Оригінальний текст (рос.)
Главная причина, почему не была восстановлена Крымско-Татарская автономная республика, заключалась в следующем: территория ее была заселена другими народами, и при возвращении татар пришлось бы очень много людей снова переселять.
 «

— Анастас Мікоян, радянський державний та партійний діяч

Національний склад[ред. | ред. код]

За попередніми результатами сталінського перепису 1939 року населення Кримської АРСР нібито складало 1 млн. 126 тис. осіб, з яких нібито 49,6 % становили росіяни, 19,4 % кримські татари, 13,7 % українці, 5,8 % євреїв, 4,5 % німців.[14]

За даними радянського історика і дисидента Л. М. Алексєєвої, до початку Другої світової війни в Криму проживало 560 тисяч кримських татар[15].

Примітки та коментарі[ред. | ред. код]

Коментарі
  1. ↑ КАРСР, згідно рішення № 845-1 ВР СРСР від 28.11.1989, повинна була бути відновлена (восстановлена), натомість влада Криму організувала референдум щодо відтворення (воссоздания), але не відновлення, республіки. У результаті референдуму, який бойкотували кримські татари, було проголошено відтворення автономії у іншому вигляді (не національно-територіальна кримськотатарська)[2]
Примітки
  1. ↑ а б Деякі дослідники вважають, що національний характер автономії був номінальним
  2. ↑ Белая книга национального движения крымских татар
  3. ↑ а б в Мікоян А. І. Так было. [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.] — Москва: Вагриус, 1999. — 612 с. — ISBN 5-264-00032-8.
  4. ↑ Закон «О реабилитации репрессированных народов» (1991) [Архівовано 28 березня 2019 у Wayback Machine.] // РИА — 26.04.2016: «Из них семь — немцы, карачаевцы, калмыки, ингуши, чеченцы, балкарцы и крымские татары — лишились при этом и своих национальных автономий».
  5. ↑ Малая Советская Энциклопедия. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 31 січня 2020. 
  6. ↑ Декларация Верховного Совета СССР «О признании незаконными и преступными репрессивных актов против народов, подвергшихся насильственному переселению, и обеспечении их прав». Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 22 листопада 2019. 
  7. ↑ Конституция Крымской АССР [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Установленная 1-м Всекрымским Учредительным С'ездом Советов Рабочих, Крестьянских, Красноармейских и Краснофлотских Депутатов 7 ноября 1921 г. Крымская Советская Социалистическая Республика входит в состав Федерации Р. С. Ф. С. Р. на основе постановления В. Ц. И.К'а и С. Н. К. Р. С. Ф. С. Р. от 18 октября 1921 г. // Крымиздат, 1924
  8. ↑ Малая Советская Энциклопедия // Крымская АССР. Архів оригіналу за 10 березня 2019. Процитовано 24 листопада 2019. 
  9. ↑ а б Т. Б. Бикова. Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 350. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4. || Архівна копія
  10. ↑ Cт. 11 Конституції РРФСР. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 30 листопада 2019. 
  11. ↑ Станіслав Кульчицький. Український Крим. — «День». — № 27. — 18 лютого 2009 р. [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Лариса Якубова. Як здійснювалася політика коренізації в Криму? // Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] / НАН України. Інститут історії України. Відп. ред. В.А. Смолій. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — 456 с. — С. 285-286.
    Неоднозначне враження справляла схвалена установчим з'їздом рад Конституція КрАСРР, де не містилося й натяку на те, що це основний закон автономної республіки з істотно обмеженим спектром повноважень. У Конституції було відсутнє положення про те, що кримські татари являють собою титульну націю. Йшлося про територіальну, а не національну автономію. Вже після утворення республіки, у листопаді 1921 р. секретар обкому І. Акулов на V обласній партконференції зізнався: «Ми добре враховували настрої татарської частини населення, що оголошення автономної республіки тлумачилося ними як об'ява татарської республіки. Коли б ми нашу політику побудували таким чином, то ця політика була б помилковою».
  13. ↑ Тетяна Бикова. Кримська автономія 1920–1930-х рр.: національна чи територіальна? // Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] / НАН України. Інститут історії України. Відп. ред. В.А. Смолій. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — 456 с. — С. 290.
    Самостійність КрАСРР мала номінальний характер. Намагання кримськотатарських лідерів отримати власну національну автономію більшовицьке керівництво ігнорувало. КрАСРР мала цілковито радянський характер. У 1921 р. до територіального принципу додався деякий національний антураж. Окрім згадки в Конституції про державну мову, прапор, герб і фіксовану квоту татар в органах влади, власне кримськотатарський народ не виділявся серед інших національностей, які мешкали на півострові.
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 31 березня 2014. 
  15. ↑ Алексєєва, 1983.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література

Посилання[ред. | ред. код]

Абхазька АРСР (1930—1992) • Аджарська АРСР (1921—1990) • Башкирська АРСР (1919—1990) • Бурятська АРСР (1923—1990; Бурят-Монгольська АРСР до 1958) • Горно-Алтайська АРСР (1990—1991) • Горська АРСР (1920—1924) • Дагестанська АРСР (1921—1991) • Кабардинська АРСР (1944—1957) • Кабардино-Балкарська АРСР (1936—1944; 1957—1991) • Калмицька АРСР (1935—1943; 1958—1990) • Карачаєво-Черкеська АРСР (1990—1991) • Каракалпацька АРСР (1932—1992) • Карельська АРСР (1923—1940; 1956—1991) • Казакська АРСР (1920—1936) • Киргизька АРСР (1926—1936) • Комі АРСР (1936—1990) • Кримська АСРР (1921—1945; 1991—1992) • Марійська АРСР (1936—1990) • Молдавська АРСР (1924—1940) • Мордовська АРСР (1934—1990) • Нахічеванська АРСР (1924—1990) • Німців Поволжжя АРСР (1918—1941) • Північно-Осетинська АРСР (1936—1990) • Таджицька АРСР (1924—1929) • Татарська АРСР (1920—1990) • Туркестанська АРСР (1918—1924) • Тувинська АРСР (1961—1990) • Удмуртська АРСР (1934—1991) • Чечено-Інгушська АРСР (1936—1944; 1957—1990) • Чуваська АРСР (1925—1990) • Якутська АРСР (1922—1990)
  Крим у темах
Політичний устрій
Emblem of Crimea.svg
Історія
Боспорська держава • Херсонес Таврійський • Римська доба • Скіфія • сармати • кримські готи • гуни • Хозарський каганат • Тмутороканське князівство • половці • Феодоро • Генуезькі колонії • Кримське ханство • анексія Російською імперією • Кримська війна • Таврійська область • Таврійська губернія • Кримська ДР • РСР Тавриди • крайові уряди (перший • другий) • Кримська РСР • Кримська АРСР • битва за Крим • депортація кримських народів (кримських татар) • масове перейменування населених пунктів • Кримська область • передача до складу УРСР • Повернення кримських татар із депортації • АР Крим • Республіка Крим • Тимчасова окупація Росією • Кримський федеральний округ • Резолюція ГА ООН № 68/262
Географія
місцевий час • кордони • геологія • рельєф (Кримські гори • Роман-Кош • каньйони • яйла) • узбережжя (Чорне море • Азовське море • пляжі • Південне узбережжя • Керченський півострів • Тарханкутський півострів • Арабатська стрілка • Перекопський перешийок • миси) • клімат • річки (Салгир) • водоспади (Джур-Джур) • озера (Сиваш) • флора • фауна (ссавці • птахи • плазуни • амфібії • риби • комахи) • охорона природи (Кримський заповідник) • пам'ятки природи
Економіка
Населення
Культура
Інше
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кримська_Автономна_Радянська_Соціалістична_Республіка&oldid=36505706