Перша сигнальна система

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 00:55, 30 серпня 2021, створена Khodakov Pavel (обговорення | внесок) (Скасовано останні 7 редагувань (46.173.114.61, 195.114.147.73, 194.44.179.133, M. Humeniuk і 193.239.72.70) і відновлено версію 17262138 109.86.21.154)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пе́рша сигна́льна систе́ма — одна серед інших сигнальних систем, сукупність нервових процесів, що виникають у корі великих півкуль головного мозку людини і тварин при безпосередньому впливі подразників зовнішнього та внутрішнього середовища на рецептори. Є основою безпосереднього відтворення об'єктивної дійсності у формі відчуттів і сприймання. У людини перша сигнальна система функціонує в постійній взаємодії з другою сигнальною системою, утворюючи єдиний механізм, який здійснює вищу нервову діяльність.


Джерела

  • Сигнальные системы // «Психология» (словарь) / под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. — 2-е изд. — г. Москва, Политиздат, 1990 г. — 494 с. — С. 360–361. ISBN 5-250-00364-8 (рос.)