Адран
| Адран Hadranus / Hatranus | |
|---|---|
| Міфологія | римська, грецька |
| Божество в | давньоримська релігія |
| Місцевість | Сицилія, Етна, Адрано |
| Заняття | божество сікулів |
| Діти | Паліки |
| Пов'язані персонажі | Гефест |
| Атрибути | собаки, спис |
Адран (лат. Hadranus або Hatranus, грец. Αδρανός або ‛Αδρανός) — у римській міфології божество сікулів, якого почитали в Сицилії.
Його вважали богом вулканічних явищ, супротивником Вулкана. Його храм на Етні охороняли тисячі собак, переважно мастифів, які були здатні розмовляти і супроводжувати п'яних та запобігати крадіжкам в тих, хто приходив до храму. Деякі автори вважали, що сам він мав зовнішність собаки. Також мав списа, кінчик якого при звертанні з питаннями до бога починав тремтіти. Існували монети із зображенням Адрана і його собак.
Діодор Сицилійський стверджував, що 400 року до н. е. Діонісій I Сиракузький заснував місто на схилах Етни, недалеко від знаменитого храму, і називав його Адраноном. Плутарх засвідчив, що культ Адрана поширився по всій Сицилії. Головним місцем залишалась Адрано. Дружиною його була німфа Етна, яка народила йому двох паліків — духів сірчаних джерел. Але також їх часто вважають дітьми Гефеста і Етни, а може й Зевса і Талії.
В еллінізованій версії міфу Адран — вогненний демон, якого Гефест вигнав з гори Етна.
Джерела
- Словник античної міфології
- А. П. Кондрашов. Кто есть кто в мифологии Древней Греции и Рима. 1738 героев и мифов. РИПОЛ классик. Москва. 2016. ISBN 978-5-386-09554-3 (рос.)
- Діодор Сицилійський Libro XIV, 37 (лат.)
- Плутарх Timoleonte (лат.)