Ткаченко Віктор Іванович
| Ткаченко Віктор Іванович | |
|---|---|
| Народився | 23 вересня 1946 (78 років) Енгельс, Саратовська область, РРФСР, СРСР |
| Науковий ступінь | кандидат військових наук[d] |
| Заклад | Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба і Харківський військовий університет |
| Нагороди |     |
Віктор Іванович Ткаченко (23 вересня 1946, м. Енгельс Саратовської області) — український військовик, генерал-лейтенант. Начальник Харківського військового університету (1999—2004), начальник Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба. Заслужений діяч науки і техніки України, нагороджений орденами.
Життєпис
Народився 23 вересня 1946 р. в м. Енгельс Саратовської області (Росія). Закінчив Енгельське радіотехнічне училище військ ППО (1966) з відзнакою, Військову командну академію ППО ім. Г. Жукова з відзнакою і золотою медаллю (1977). Проходив службу на посадах старшого техніка батареї, командира роти обслуговування радіотехнічного полку, начальника командного пункту — заступника начальника штабу зенітної ракетної бригади, командира зенітного ракетного дивізіону, заступника командира зенітної ракетної бригади, командира зенітного ракетного полку, начальника штабу — першого заступника командира дивізії, начальника штабу — першого заступника командира корпусу ППО, начальника штабу — заступника командира управління Західного району протиповітряної оборони, командира Західного району протиповітряної оборони України.
Зі серпня 1994 р. — командир 28-го корпусу ППО Сил ППО України. З лютого 1999 по грудень 2004 р. — начальник Харківського військового університету. Заслужений діяч науки і техніки України. Кандидат військових наук, професор.
Звільнений у запас 2004 року. Працював у науці на посаді провідного наукового співробітника Об'єднаного науково-дослідного інституту Збройних Сил України. З 2006 р. — начальник Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.
Серед робіт: «Бойове застосування високоточних засобів пораження і особливості боротьби з ними», 2016, співавтори Єрмошин Михайло Олександрович, Смірнов Євген Борисович, Коломійцев Олексій Володимирович, Шулежко Василь Володимирович, Ряполов Євген Іванович, Ярош Сергій Петрович.
Нагороди
Відзнака Міністерства оборони України «Іменна вогнепальна зброя», Орден Червоної Зірки, орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ст., орден Богдана Хмельницького ІІІ ст. (2000)[1], почесний нагрудний знак «За самовіддану працю у Збройних силах України».
Примітки
Джерела
- Військо України: керівний склад Міністерства оборони, Генерального штабу та воєначальники Збройних сил України (1991—2009). — 2009. — С. 76.