Катарина Іванович
| Катарина Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
| серб. Катарина Ивановић | ||||
|
| ||||
| Народження |
15 квітня 1811[1] Веспрем, Веспремський ярашd, Веспрем, Угорщина[2] | |||
| Смерть | 22 вересня 1882 (71 рік) | |||
| Секешфегервар, Székesfehérvár Districtd, Феєр, Угорське королівство, Австро-Угорщина[2] | ||||
| Поховання | Новий цвинтар | |||
| Національність | серби[3] | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Угорщина | |||
| Жанр | портрет | |||
| Навчання | Віденська академія мистецтв і Мюнхенська академія мистецтв | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Член | Сербське вчене товариствоd | |||
| Роботи в колекції | Національний музей Сербії | |||
|
| ||||
 Катарина Іванович у Вікісховищі | ||||
Катарина Іванович (серб. Катарина Ивановић; 15 травня 1811, Веспрем — 22 вересня 1882, Секешфехервар) — сербська художниця XIX століття, одна з трьох (поряд з Міною Каражіч і Полексою Тодорович) видатних художниць Сербії.
Біографія
Катарина Іванович народилася в родині сербського підрядника в Веспремі, Австрійської імперії. Дитинство провела в невеликому сербської громаді в Секешфехерварі. Обдарована з дитинства художниця навчалася живопису завдяки фінансовій допомозі торговця Жоржа Станковича в Пешті в студії Йозефа Пекка. Пізніше на її талант звернула увагу угорська графиня Чакі, яка влаштувала дівчину до Віденської Академії мистецтв, куди жінок зазвичай не допускали.
Катарина Іванович в 1845—1846 роках навчалася в Мюнхенській Академії Мистецтв, де написала картину «Звільнення Белграда в 1806 році». У 1846 році жила в Белграді, потім відвідала Париж, Загреб, Нідерланди, Італію, де вивчала сучасний живопис. В кінці свого життя вона повернулася в Секешфехервар, де жила і працювала до самої смерті. У цей період вона створила переважно історичні композиції, жанрові картини і натюрморти.
Катарина Іванович погано володіла сербською мовою, але залишалася сербської патріоткою. Її красою і розумом захоплювався відомий тоді поет Сима Мілутінович Сарайлія, який присвятив їй вірш «Троє-сестарство».
У 1876 році Іванович увійшла до складу Сербського вченого суспільства, ставши таким чином першою жінкою-академіком Сербії.
Померла Катарина Іванович в Секешфехерварі 22 вересня 1882 року. Її останки в 1967 році перенесені в Белград і поховані на Алеї народних героїв На Новому кладовищі.
Творчість
Катарина Іванович писала портрети, історичні жанрові картини, особливо вдавалися натюрморти. Серед її найбільш відомих творів: Автопортрет (1836), Портрет молодої людини (1837), Виноград з відром (1838), Сербський Гомер (малюнок, 1839), Портрет Сіми Мілутиновича Сарайлія (1840), Італійський виноградар (1842), Портрет княгині Персиди Ненадовіч, Портрет герцога Стефана Кнічаніна, Діти Павла Станішича, Белградчанка, Млади Данич, Хлопчик з соколом і ін. Катарина Іванович створила 38 картин.
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #131533053 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://plus.cobiss.net/cobiss/sr/sr/conor/3593319
Посилання
- Біографія на сайті сербської академії наук та мистецтв
- Творчість Катарини Іванович
- Краса і розум свого роду («Сербська спадщина»)
- Сербська народная газета — http://www.snn.hu
- Katarina(англ.)(англ.)
- Картини Катарини ИІанович(англ.)(англ.)
- Двісті років з дня народження Катарини Іванович («Политика», 20 грудня 2011)
|
