Лісоматеріали
 | Було запропоновано об'єднати цю статтю або розділ з Пиломатеріали, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з березня 2015. |
Лісоматеріали — матеріали з деревини, що зберегли природну фізичну структуру і хімічний склад, та отримані з повалених дерев, хлистів (або з їх частин) шляхом поперечного та (або) поздовжнього поділу для подальшого використання чи перероблення і технологічна тріска[1].
Під цими видами поділу маються на увазі: пиляння, розколювання, стругання, лущення, фрезерування і подрібнення. Відповідно до виду розділення лісоматеріали бувають круглі і колоті[1].
Сортність
За якісними ознаками лісоматеріали діляться на чотири сорти. При встановленні сортності передбачається поділ хлиста на комлеву, серединну і вершину частину. Комлева деревина має найвищі фізико-механічні показники і не має живих сучків на бічній поверхні. У серединній частині хлиста присутня найбільша кількість зарослих та тютюнових сучків. Найбільша кількість здорових сучків різних розмірів на вершинній частині.
Вимірювання лісоматеріалів
Методи вимірювання об'єму круглих лісоматеріалів
- Існують два основні методи визначення об'єму круглих лісоматеріалів:
- за кількістю обмірюваних за один цикл лісоматеріалів (рис. 1);
- за принципом вимірювання (рис. 2).
- Основою усіх методів, котрі використовують в офіційних стандартах на просторах СНД, є вимірювання методом безпосередньої взаємодії з вимірюваним об'єктом (контактні методи). Саме на них орієнтовані згадані вище класифікації.
- Завдяки великій кількості досліджень та наукових й технічних розробок нині з'явилася велика кількість нових методів, які володіють властивостями, котрі неспроможні відобразити традиційні методи виміру. В основу сучасних розробок покладена реєстрація відбитого випромінювання (різноманітної природи) від вимірюваного об'єкта і детальної комп'ютерної обробки результатів реєстрації. Побудовані за таким принципом системи належать до безконтактних методів вимірювання. Такий підхід забезпечує такі переваги:
- відсутність безпосереднього контакту з об'єктом вимірювання;
- відсутність впливу людського фактора на результат вимірювання;
- висока точність;
- відсутність різниці у кількості вимірюваних колод;
- висока продуктивність.
- Враховуючи наведені аргументи, можна ввести нову класифікацію методів
вимірювання об'єму круглих лісоматеріалів, яка враховує можливості сучасних розробок. Ці методи можна класифікувати за способом взаємодії з колодою під час вимірювання (рис. 3).
- Зазначимо, що майже усі контактні методи визначення об'єму круглих
лісоматеріалів дають суттєві похибки, які є більшими від затверджених державними стандартами. З іншого боку, усі ці методи є доволі трудомісткими та їх важко автоматизувати. Окрім того, значний вплив на результат при застосуванні контактних методів має так званий людський фактор, що може призвести до похибки якої завгодно величини.
- Вище перелічені недоліки не характерні для безконтактних методів вимірювання. Саме в цьому напрямі зараз проходять інтенсивні дослідження з пошуку оптимальних методів як з точки зору точності, так і швидкодії й мінімізації затрат. Якщо взяти за основний критерій природу реєстрованого випромінювання, то можна виокремити три основних напрями досліджень:
- оптичні методи;
- ультразвукові методи;
- фотометричні методи.
- Оптичні та ультразвукові методи визначення об'єму під час вимірювань реєструють випромінювання джерелом якого є вони самі. Це призводить до певного ускладнення технології та потребує застосування допоміжного обладнання.
- Для вимірювання параметрів об'єкта на основі отриманого за допомогою фото- чи відеокамер зображення застосовують природне освітлення. Саме у цьому аспекті фотометричний метод найменш вимогливий до кількості та складності обладнання, яке застосовують.
- Якщо у підприємства немає необхідності контролювати внутрішню структуру круглих лісоматеріалів, то найдоцільніше застосовувати фотометричні методи вимірювання.
Примітки
Джерела
Посилання
- Лісоматеріали // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 118. — ISBN 978-966-7407-83-4.