Горобчук Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:06, 8 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горобчук Іван Іванович
Народження17 грудня 1957(1957-12-17) (66 років)
Мончин, Погребищенський район, Вінницька область,  УРСР
Національністьукраїнець
КраїнаУкраїна Україна
Жанрнародний живопис
Діяльністьхудожник
Напрямокреалізм
ЧленНаціональна спілка майстрів народного мистецтва України і Національна спілка художників України
ЗванняЗаслужений майстер народної творчості України
Нагороди
Заслужений майстер народної творчості України
СайтВінницький обласний центр народної творчості

Іва́н Іва́нович Горобчу́к (нар. 17 грудня 1957(19571217), Мончин, Погребищенський район, Вінницька область) — живописець. Член НСМНМУ з 2004 р.[1]. Заслужений майстер народної творчості України (2009), голова Вінницького обласного осередку Національної спілки народних майстрів України з січня 2010. Член Вінницької обласної організації Національної спілки художників України з 2012 року. Його роботи зберігаються у Фонді культури, у Малій Академії мистецтв України, у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї, в українському посольстві у Сан-Франциско (США), у приватних колекціях Америки, Франції, Німеччини, Ізраїлю.

Біографія

Освіта середня. Творчу діяльність почав у 1987. Наприкінці 90-х років проявив себе в народному малярстві, розпочавши роботу над циклом творів, присвячених міфопоетичному світу українського села. Учасник обласних, всеукраїнських художніх виставок від 1999.

У 2008 році Іван Горобчук став переможцем Міжнародного фестивалю живопису і графіки «Парад традицій» у Харкові.

Творчість

  • Серія міських краєвидів
  • Жанрові картини, присвячені звичаям і традиціям українського села
  • Тематика українського козацтва
  • Іконопис

Виставки

Брав участь у багатьох художніх виставках в Україні, Польщі[2]

Персональні виставки

  • «Подих міських вулиць» — 2002, Вінниця[3]
  • «Пори року» — 2003, Вінниця
  • «Дует після дощу» — 2005, Вінниця, Київ (Фонд культури)[4]
  • «Народний живопис в мізансцені», Вінниця
  • «По зову серця» — 2007, Вінниця
  • «Духовність і художник» — 2008, Вінниця
  • «Подільські пасторалі» — 2009, Вінниця[5][6]
  • «Козак Мамай» — 2009, Вінниця[7]
  • «Вінницькі автографи» — 2009, Харків (галерея «Маестро»)
  • «Народний живопис» — 2010, Київ (галерея «Грифон»)[8]
  • «Народні мотиви» — 2010, Київ («Російський центр науки і культури»)
  • «Іконопис з майстерні І. Горобчука» — 2010, Київ (ОЦНТ)
  • «Іконопис» — 2010—2011, Київ (Софія Київська)
  • «Народний живопис» — 2011, Київ (НСМНМУ)
  • «Художник і образ» — 2012, Вінниця[9][10]
  • «Різдвяна зірка» — 2013, Вінниця[11]
  • «Роде мій подільський» — 2014, Вінниця[12]
  • «Мінорний настрій. Етюди» — 2015, Вінниця[13]
  • «Блюз на волинках» — 2016, Вінниця[14]
  • «Серцю близькі краєвиди» — 2019, Вінниця (ОЦНТ)

Примітки

  1. Енциклопедія сучасної України. Горобчук Іван Іванович
  2. Горобчук Иван Иванович
  3. Горобчук Іван Іванович. Подих міських вулиць: Буклет. Вінниця, 2002
  4. Виставка художника Івана Горобчука. Дует після дощу: Буклет. Київ, 2005.
  5. Чого звичайні будні — неймовірні?! — розказують картини Івана Горобчука
  6. Іван Горобчук: «Я подорослішав і доріс до дитинства»
  7. Виставку, присвячену козаку Мамаю, презентував Іван Горобчук
  8. Грифон. Горобчук]
  9. 24 картини із золотом на дереві презентують у Вінницькому Центрі народної творчості
  10. Іван Горобчук: «Не бачу сучасних легендарних особистостей, тому малюю Мамая»
  11. Різдвяні свята у музеї Коцюбинського
  12. Майстер народної творчості Іван Горобчук презентував чергову персональну виставку
  13. «Мінорний настрій. Етюди» персональна виставка живопису заслуженого майстра народної творчості України Івана Горобчука м. Вінниця 24 лютого — 4 березня / Любов Гричанюк. — С. 61 : кол. фотогр. Журнал Світлиця № 1, 2015 С852878/2015/1
  14. На Вінниччині відкрито персональну виставку народного малярства заслуженого майстра народної творчості України Івана Горобчука. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 7 грудня 2016.

Посилання