Пожежа на авіаносці «Форрестол» (1967)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:35, 10 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 10 грудня 2021, заснована на цій версії.
Палаючий авіаносець «Форрестол» і есмінець DD-851 «Рупертус»

Пожежа на авіаносці «Форрестол» (1967) — один із найзначніших інцидентів з авіаносцями США, що стався 29 липня 1967 року близько 10:50 за місцевим часом в Тонкінській затоці на борту авіаносця «Форрестол» в точці з координатами 19°9′5″ пн. ш. 107°23′5″ сх. д. / 19.15139° пн. ш. 107.38472° сх. д. / 19.15139; 107.38472

За офіційним висновком пожежа розпочалася після самовільного пуску некерованої ракети «Зуні» під дією випадкового кидка напруги в ланцюгах одного з літаків F-4 «Фантом», що стояв на палубі. Літак готувався до завдавання удару по території В'єтнаму в ході участі США в війні у В'єтнамі (1965–1973 роки).

У результаті інциденту загинуло 134 і поранено 161 людей. Матеріальні збитки склали $75 млн, не рахуючи вартості згорілих літаків.[1][2]

Передісторія

У момент виникнення пожежі авіаносець знаходився на «Янкі стейшн» (англ. Yankee Station , Станція янкі) - географічній точці в Тонкінській затоці, звідки авіаносці США зазвичай завдавали ударів по Північному В'єтнаму. За попередні чотири дні авіагрупа зробила 150 бойових вильотів і відчувала брак боєприпасів - 454-кг бомб Mark 83 . Щоб швидко заповнити нестачу, з судна постачання AE-19 «Даймонд-Хед» були завантажені бомби AN-M65 часів другої світової війни. Ці бомби використовували як вибухівку «композицію B», тоді як сучасні 227-кг Mark 82 і 454-кг Mark 83 бомби споряджувалися більше температуростійкою вибухівкою «композиція H6». Вважається, що ця обставина посилила тяжкість інциденту [3].

Хронологія подій

Кормова частина польотної палуби «Форрестол». Найвірогіднішою причиною інциденту став літак під номером 110

29 липня 1967 року, близько 10:50 за місцевим часом, під час підготовки літаків до другого вильоту 127-мм некерований реактивний снаряд Mk 32 «Zuni», що знаходився в підкриловій касетниці LAU-10 літака F-4 несподівано спрацював через стрибок напруги при перемиканні з зовнішнього джерела живлення на внутрішнє.

Ракета перелетіла через польотну палубу і вдарила в підвісний паливний бак під крилом штурмовика A-4 Skyhawk з бортовим номером 405[4], що готувався до зльоту. За штурвалом перебував капітан 3 рангу Фред Уайт (LCDR Fred D. White)[1][5] . У 1999 році капітан 1-го рангу Джон Маккейн заявив у своїй книзі "Віра моїx батьків ", що ракета вдарила його білий літак "А-4 Скайхок". "У цю суботу вранці в липні, коли я сидів у кабіні мого A-4, який готувався до зльоту, ракета потрапила в паливний бак мого літака". Завдяки запобіжному механізму ракета не вибухнула, однак бак зірвало з крила і вихлюпнуте з нього паливо JP-5 запалало. Від перегріву почали вибухати паливні баки інших літаків, і полум'я стало поширюватися по палубі[4] . Через кілька хвилин почали вибухати бомби[6].

Першою через півтори хвилини після початку пожежі вибухнула бомба старого зразка AN-M65, що зірвалася з підвіски одного з літаків. Вибух зруйнував літак, зробив пробоїну в палубі і шрапнеллю убив пожежну команду, окрім трьох чоловік, які були важко поранені. Шрапнель також пробила паливні баки двох літаків, які стояли поруч.

Всього на палубі вибухнуло дев'ять бомб, з них вісім AN-M65 старого зразка з вибухівкою типу «Composition B» і одна нова, що здетонувала при близькому розриві AN-M65. Бомби пробили в броньованій палубі великі отвори, через які паливо, що горіло стало стікати всередину, в житлові приміщення і на палубу ангара.

Вогонь па польотній палубі був локалізований о 12:15, у внутрішніх приміщеннях — до 13:42. Повністю пожежу було погашено о 4:00 наступного ранку.

В 20:54 до авіаносця підійшло госпітальне судно AH-16 «Repose» і в 22:53 почало знімати з корабля вбитих і поранених.

Наслідки

«Форрестол» через місяць після пожежі
Системи зрошення палуби почали застосовуватися на авіаносцях США після пожежі на «Форрестол». На знімку - CV-42 «Франклін Рузвельт»

Внаслідок пожежі загинули 134 члена екіпажу [7] і 161 було поранено [1] . Багато літаків були скинуті за борт, щоб уникнути загоряння і вибухів. З військово-морського регістра було викреслено 21 літак (7 F-4 Phantom II, 11 A-4E Skyhawk і 3 RA-5C Vigilante) . Пожежа показала, що на палубі необхідно мати важкі броньовані автонавантажувачі, оскільки спроби скидати літаки за борт силами команди виявилися неефективними.

З 31 липня по 11 серпня «Форрестол» був пришвартований до пірсу Лейте (Leyte Pier) військово-морської бази Кьюбі-Пойнт (Naval Air Station Cubi Point) на Філіппінах для термінового ремонту. 12-13 вересня авіаносець відбув до Мейпорт (Naval Station Mayport), де вивантажив літаки і персонал авіагрупи. 14 вересня авіаносець повернувся в Норфолк і з 19 вересня 1967 року по 8 квітня 1968 проходив ремонт на верфі Norfolk Naval Shipyard [4].

Flags and photos displayed at a 40th anniversary memorial ceremony in Norfolk, VA.

Розслідування

Хоча слідству не вдалося встановити точну послідовність подій, воно виявило потенційні причини трагедії, включаючи проблеми в електричних схемах пускової установки LAU-10 для ракет Zuni, а також використання застарілих 454-кг боєприпасів, деякі з яких, судячи з маркування на знайдених уламках, датувалися 1953 роком [4] . Безпосередньою причиною помилкового спрацьовування ракети було визнано порушення регламенту роботи з боєприпасами. Згідно з регламентом, підключення електричного роз'єму («pigtail» connection) до пускової установки LAU-10 і видалення запобіжної чеки (triple ejector rack, TER) дозволялося тільки після прибуття літака на катапульту. На «Форрестол» ж підключення роз'єму найчастіше відбувалося на складі боєприпасів. Якщо після цього з якоїсь причини чека виявлялася витягнутою (сильний порив вітру міг висмикнути чеку за прив'язану до неї широку стрічку), не виключалося спрацьовування ракети від кидка напруги при перемиканні літака із зовнішнього джерела електропостачання на внутрішнє [6].

Фото

  • Вид з палубних камер
    Вид з палубних камер
  • Перші вибухи
    Перші вибухи
  • Евакуація боєприпасів
    Евакуація боєприпасів
  • Гарячі RA-5C
    Гарячі RA-5C
  • Боротьба з вогнем
    Боротьба з вогнем
  • Пожежна команда
    Пожежна команда
  • Пожежна команда
    Пожежна команда
  • Ніс згорілого RA-5C
    Ніс згорілого RA-5C
  • Вертоліт евакуює поранених
    Вертоліт евакуює поранених
  • Есмінець Repose поруч із «Форрестол»
    Есмінець Repose поруч із «Форрестол»
  • Пробоїна в польотній палубі
    Пробоїна в польотній палубі
  • Після пожежі
    Після пожежі

USS Enterprise (CVN-65)

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в Stewart, Henry P. LCDR USN (2004). The Impact of the USS Forrestal's 1967 Fire on United States Navy Shipboard Damage Control (PDF). Master's Thesis, Master of Military Art & Science, Military History. Army Command and General Staff College, Fort Leavenworth, KS. Процитовано 2 вересня 2008.[недоступне посилання з червня 2019]
  2. ↑ US Navy. Damage control museum. USS Forrestal (CVA 59) [Архівовано 6 жовтня 2009 у Wayback Machine.].
  3. ↑ AN-M65 1,000-lb. Bomb. USAF. Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 30 липня 2010.
  4. ↑ а б в г US Navy. DANFS - Forrestal. DANFS.
  5. ↑ Cherney, Mike (28 липня 2007). Veterans salute sailors killed aboard carrier. Hampton Roads. The Virginian Pilot. с. 1 and 8. Архів оригіналу за 26 вересня 2007. Процитовано 28 липня 2007.
  6. ↑ а б Freeman, Gregory A. (2004). Sailors to the End: The Deadly Fire on the USS Forrestal and the Heroes Who Fought It. HarperCollins. с. 123, 124. ISBN 0-06-093690-8.
  7. ↑ South Carolina Military Museum August 1967 list of casualties [Архівовано 31 березня 2009 у Wayback Machine.].

Посилання

Video
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пожежа_на_авіаносці_«Форрестол»_(1967)&oldid=34040725