Аццо Вісконті

Аццо Вісконті
Народився	7 грудня 1302(13021207) Феррара, Феррарське герцогство
Помер	16 серпня 1339 Мілан ·подагра
Поховання	San Gottardo in Corte Churchd
Країна	Міланське герцогство
Діяльність	політик
Титул	синьйор Мілану
Термін	1329—1339 роки
Попередник	Галеаццо I
Наступник	Лукіно I Джованні I
Конфесія	католицтво
Рід	Вісконті
Батько	Галеаццо I
Мати	Беатріче д'Есте
Родичі	Лукіно I Вісконті
Брати, сестри	Riccarda Viscontid
У шлюбі з	Катерина Савойська
Медіафайли у Вікісховищі

Аццо або Аццоне Вісконті (*Azzone Visconti, 7 грудня 1302, Мілан — 16 серпня 1339, там же) — синьйор Мілану в 1329—1339 роках.

Життєпис

Молоді роки

Походив з династії Вісконті. Син Галеаццо I, синьйора Мілану, та Беатріче д'Есте. Народився у 1302 році. Під час правління свого батька Аццо уславився в боях при Альтопашо і Джапполіно, в яких міланські війська діяли проти ломбардських гвельфіа. У 1327 році імператор Людовик IV Віттельсбах прибув до Мілана, щоб коронуватися як король Італії та імператор Священної Римської імперії. Однак під час візиту імператора Галеаццо I був звинувачений ворогами в зв'язках з папою римським і у вбивстві свого брата Стефано, за що Людовик наказав заарештувати і ув'язнити всіх найважливіших представників родини Вісконті.

Галеаццо I помер незабаром після звільнення в 1328 році. Після смерті батька Аццоне мав невеличкі володіння. Міланом керував призначений імператором вікарій, в міську синьйорію входили переважно супротивники Вісконті, мешканці міста були налаштовані негативно до Аццо Вісконіт, оскільки за час правління його попередників пережили війни, папське відлучення і високі податки. Інші міста, якими свого часу правили Вісконті — Новара, Комо, Бергамо, Лоді, П'яченца, Павія, Алессандрія, Віджевано, Верчеллі і Тортона — здобули незалежність під управлінням місцевих знатних родин. Водночас владі Аццоне загрожував стрийко Марко Вісконті, який також домагався влади.

правитель Мілану

Аццоне довелося починати все спочатку. 15 січня 1329 року його отримав у імператора Людовика IV титул імперського вікарія, сплативши за нього 125 тисяч флоринів. У той же час Джованні Вісконті, стрийко Аццоне і його вірний союзник, отримав сан кардинала від антипапи Миколи V. У лютому того ж року жителі Мілана вітали повернулися в місто Аццоне і Джованні. Аццоне зміцнив владу в місті, поставивши на важливі пости здібних і вірних людей, також він створив перший міський суд. Втім папа римський Іоанн XXII наклав на місто та Вісконті інтердикт. Тому Аццоне вимушений був відмовитися від посади імператорського вікарія. У 1330 році синьйорія Мілана офіційно визнала Аццоне правителем.

Щоб відновити владу Вісконті в інших містах, Аццоне обіцяв політичну і економічну стабільність, відновлення прав і майна всім тим, хто постраждав від нової влади цих міст. У 1332 році Новара визнала Джованні Вісконті своїм єпископом і синьйором. Того ж року захопив міста Бергамо і Піззіггеттоне.

1333 року розкрито змову на чолі із Лодрісіо Вісконті. У 1335 році своїм синьйором Аццоне визнали жителі Комо і Верчеллі. Місто Лоді, що традиційно підтримувала папський престол, Аццоне довелося взяти силою, а міста, традиційно лояльні до Авіньйону (ставки папи римського), не чинили опору Вісконті. Після цього підкорилися міста Крема і Кремона.

1336 року Аццоне Вісконті обіцянкою знизити податки переконав визнати його владу жителів Сан-Донніні і П'яченци. У 1337 році аналогічним способом він підкорив Брешію.

У період активної зовнішньої політики Аццоне затіяв масштабне будівництво в самому Мілані: зводилися нові стіни і часові вежі, будувалися нові площі, канали і мостові, були побудовані нова церква і палац, для роботи над яким прибув Джотто. Колишню ратушу було перетворено на палац Вісконті. Було відновлено фортецю в місті Лекко. У 1336—1338 році було зведено міст через річку Адда.

На початку 1339 року Аццоне Вісконті одружився з представницею роду Савойських. Того ж року війська Мілану в битві при Парабіаго завдали рішучої поразки родичу Аццо — Лодрісіо Вісконті, який потрапив у полон. Проте у серпні 1339 року Аццо Вісконті помер під час нападу подагри, і влада перейшла до його стрийків Джованні і Лукіно.

Родина

Дружина — Катерина, донька Людовика II Савойського, графа де Во.

Дітей не було.

Джерела

• Maria Bellonci, Tu vipera gentile, Milano, Mondadori, 1973
• Black, Jane (2009). Absolutism in Renaissance Milan: Plenitude of Power under the Visconti and the Sforza 1329—1535. OUP Oxford. ISBN 9780191609886