Панчук Федір Васильович
Федір Васильович Панчук | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 3 травня 1954 (70 років) Пеньківка, Липовецький район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |||
Країна | СРСР Україна | |||
Жанр | Сучасний народний живопис | |||
Навчання | Вінницький педагогічний інститут (1979), Московський ЗНУ ім.Крупської | |||
Діяльність | художник | |||
Роки творчості | з 1978 р. — наш час | |||
Працівник | Вінницький ОЦНТd і Музей-садиба М. Коцюбинського | |||
Член | Національна спілка журналістів України | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Федір Васильович Панчук (нар. 3 травня 1954, с. Свердлівка, нині Пеньківка, Липовецький район, Вінницька обл.) — український художник та письменник. Заслужений діяч мистецтв України.
Біографія
Народився 3 травня 1954 року в селі Пеньківка, Липовецького району на Вінниччині.
У 1979 році закінчив філологічний факультет Вінницький педагогічний інститут. Працював вчителем Новоприлуцької восьмирічної школи, зокрема своїм вихованцям присвятив повість «Педагогічна проба», що увійшла до збірки «Відлуння».[1] Також закінчив факультет живопису у Московському заочному народному університеті мистецтв.
З 1981 року працює заввідділом образотворчого мистецтва в ОНМЦ. У 1991 році обраний головою Вінницького осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
Успішно працює в жанрі сучасного народного живопису, експерементуючи з кольором як в авангардних, так і в наївних полотнах. Він винайшов оригінальну техніку фактури, що дістала продовження у розвитку української національной образотворчості. В ранній творчості йому притаманний поетичний символізм. Твори Федора Панчука «Вовки», «Заготівля дров», «Проводи» закуплені Київським національним художнім музеєм. Є чимало його картин в галереях і приватних колекціях-збірках Ватикану, США, Туреччини, Німеччини, Ізраїлю. Учасник понад сотні міжнародних, загальнодержавних, регіональних виставок, нагороджений золотою медаллю Московського оргкомітету за картину «Сіно везуть» (1982 р.). Влаштовував персональні імпрези у Франції у кафедральному соборі української громади в Парижі (1990 р.), США (1993 р.), Німеччині (1994 р.), Туреччині (1995 р.), мав виставки у Києві: в Українському домі, галереї «Славутич», Будинку архітекторів, галереї Києво-Могилянської академії. Великий продвижник і пропагандист народного і образотворчого мистецтва Вінниччини, дослідник і мистецтвознавець, входить до складу Великої Ради майстрів народного мистецтва України. Заслужений діяч мистецтв України.
Працював директором музею-садиби Михайла Коцюбинського у Вінниці (призначений у 1999 році). Автор багатьох літературно-мистецьких проектів, які успішно реалізувалися на садибі музею М. Коцюбинського.
У 2006 році відкрив власну картинну галерею в школі села Козинці, де навчався, яка розташована у будівлі колишнього маєтку Раковських.
З 2007 року — член Національної спілки журналістів України.
У 2020 році вийшла його перша книга «Народні обереги». У тому ж році видано книги новел і оповідань «Блуд», «Як політ метелика». У 2021 році вийшли з друку роман «Крізь терни» та книга новел і оповідань «Відлуння».
Автор близько двохсот публікацій у журналах «Народне мистецтво», «Світлиця», «Народна творчість та етнографія» та інших періодичних виданнях України.
-
Роботи Федора Панчука на ІІІ Міжнародному фестивалі народної творчості "Розквітни, Новосілко, рідний краю!"
-
Галерея у школі села Козинці
Примітки
- ↑ Панчук Ф. Відлуння. — Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021. — 124 с. — ст. 23-58.
Джерела
- «АртАномалія» Федора Панчука (Вересень 2017 р.)
- Федір Панчук, Автобіографія
- Панчук Федір Васильович, «Вінницький обласний центр народної творчості»
- Панчук Федір Васильович: «Півтори сотні персонажів на одному полотні»
- Від Малевича до Бенксі: пленер авангардистів у музеї Коцюбинського
- Панчук Ф. Відлуння. — Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2021. — 124 с. — ISBN 978-966-949-898-4