Климент (Можаров)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Архімандри́т Кли́мент
 
Альма-матер: Санкт-Петербурзька духовна академія
Науковий ступінь: магістр богослов'яd
Ім'я при народженні: Можаров Петро
Смерть: 20 вересня 1863(1863-09-20)
Казань
Похований: Спасо-Преображенський монастир

Архімандри́т Кли́мент (в миру Пьотр Можаров; *до 1810 — † 20 вересня 1863, Казань) — російський та український релігійний діяч татарського походження, місіонер та педагог. Ректор Чернігівської духовної семінарії, архімандрит Чернігово-Єлецького Успенського монастиря. Був також ректором Тверської, Казанської та Орловської духовних семінарій. Магістр богослов'я.

Біографія

Народився в сім'ї священика Рязанської єпархії у Московії. Закінчив Рязанську духовну семінарію. 1827 поступив до Санкт-Петербурзької духовної академії.

30 вересня 1831, після закінчення академічного курсу, отримав ступінь магістра богослов'я, призначений бакалавром Петербурзької духовної академії на катедрі богословських наук.

14 листопада 1831 — пострижений в чернецтво з іменем Климент, викладав у Санкт-Петербурзькій академії. 23 листопада рукопокладений в ієродиякона, 24 листопада — в ієромонаха. 7 жовтня 1832 — причислений до соборних ієромонахів Олександро-Невської лаври.

1833 — протягом місяця виконував обов'язки ректора Санкт-Петербурзької академії. 13 жовтня 1836 — зведений в сан архімандрита.

21 травня — поставлений членом Санкт-Петербурзького духовного цензурного комітету. 17 червня 1838 — поставлений екстраординарним професором академії.

5 травня 1839 — призначений ректором та професором богословських наук Орловської духовної семінарії, разом з тим настоятелем Мценського Петропавлівського монастиря та членом Орловської духовної консисторії.

9 травня 1843 — ректор Казанської духовної семінарії та настоятель Казанського Спасо-Преображенського монастиря.

Займався місіонерською діяльністю серед кантоністів. Часто виїжджав до казарм для бесід з кантоністами, роздавав місіонерську літературу[1].

24 грудня 1850 — призначений архімандритом до Єлецького Успенського монастиря та ректором Чернігівської духовної семінарії.

31 березня 1852 — ректор Тверської духовної семінарії, настоятель Тверського Отроча монастиря.

Березень 1853 — настоятель Воскресенського Новоєрусалимського монастиря.

1856 — звільнений на покій до Спасо-Преображенського монастиря у місті Казані в Татарстані. 20 вересня 1863 помер, похований на цвинтарі Спасо-Преображенського монастиря.

Твори

Автор двох збірок проповідей, що були відомі у другій половині XIX ст.:

  • «Год в Новом Иерусалиме, или собрание поучений» (1856)[2]
  • «Собрание нескольких слов» (1858).

Примітки

Посилання