Абстрагування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:26, 28 січня 2022, створена 176.120.103.17 (обговорення) (Додано ще одне визначення, без потреби відкривання посилання на нього.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 28 січня 2022, заснована на цій версії.

Абстрагува́ння (від лат. abstrahere — «відвертати») — змістова операція, філософський і логічний метод «відвертання», що дає змогу переходити від конкретних предметів (елементів) до загальних понять і законів розвитку.

Походить із традиції античної філософії Платона, Аристотеля, й ін. Отримав розвиток у філософії «Просвітництва» Лока, Юма, Спінози, Лейбніца, Декарта. Як метод найбільш завершеного вигляду набув у німецькій філософії «ідеалізму» Гегеля та Шеллінга.

В українській загальнонауковій і філософській літературі можна зустріти у вигляді парних діалектичних висловлювань: «сходження від абстрактного до конкретного», або навпаки — «перехід від конкретного до абстрактного». Як мислений метод чи операцію сьогодні використовують скрізь у наукових дослідженнях, насамперед переходячи від прикладних досліджень до теоретичних висновків і навпаки.

Власне належить і розглядається у філософській галузі «Логіка і Методологія науки».

У психології

Абстрагування у психології — процес мислення, в результаті якого людина, відходячи від несуттєвого, утворює поняття «від конкретного до абстрактного», при цьому абстрактне наповнюється конкретним змістом.

У літературі

Абстрагуванням й узагальненням створено літературознавчі поняття, які фіксують зміст усіх (художня література) чи групи художніх творів (епос, лірика тощо), чи одного елемента (тема, сюжет, алітерація тощо).

Література

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Абстрагування&oldid=34410615