Гайдук Олег Васильович

Гайдук Олег Васильович
Народився	17 серпня 1965(1965-08-17) (59 років) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	підприємець, політик, державний службовець
Alma mater	хімічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Медіафайли у Вікісховищі

Олег Васильович Гайдук (нар. 17 серпня 1965(19650817), Київ, Українська РСР) — український зв'язківець, державний службовець, підприємець. Голова Правління ВАТ «Укртелеком» (до 2003), голова Національної комісії регулювання зв'язку України (2005–2007), голова Ради з інформаційної та кібербезпеки України, утвореної Меморандумом РНБО, Мінцифри та Держспецзв'язку України. Почесний зв'язківець України. Має І ранг державного службовця. Заступник Міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (з 30 грудня 2021).

Освіта

• Київський університет ім. Шевченка за спеціальністю хімія природних сполук (1982–1989)
• Національна академія зв'язку ім. Попова за спеціальністю телекомунікації (2003)

Навчався у Федеральному агентстві з надзвичайних ситуацій США за тематикою державного управління у надзвичайних ситуаціях (1994–1995)

Кар'єра

• 1983–1985 — строкова служба в армії СРСР.
• 1989–1992 — інженер Інституту колоїдної хімії та хімії води АН України.
• 1991–1994 — експерт, консультант Комісії Верховної Ради України з питань Чорнобильської катастрофи.
• 1992–1993 — провідний спеціаліст Мінчорнобиля України.
• 1993–1996 — головний спеціаліст, завідувач сектору, заступник завідувача Відділу Кабінету Міністрів України. Створював Урядову інформаційно-аналітичну систему з питань надзвичайних ситуацій, брав участь у створенні Сейсмічної служби України, Страхового фонду документації України та МНС України.
• 1996–2000 — заступник Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Створював систему зв'язку і управління у надзвичайних ситуаціях, інформаційно-аналітичний та кризовий центри МНС, брав участь у створенні оперативно-рятувальної служби Міністерства, був ініціатором участі України у міжнародних рятувальних операціях під егідою ООН та НАТО.
• 2000–2003 — заступник Генерального директора, Генеральний директор, Голова Правління ВАТ «Укртелеком».
• 2004 — Заступник Міністра економіки та з питань європейської інтеграції України. Відповідав за інформаційно-аналітичне та наукове забезпечення діяльності міністерства, брав участь у розробленні і прийнятті багатьох законодавчих та підзаконних актів.
• 2005–2007 — Голова Національної комісії регулювання зв'язку України.
• 2008–2013 — займався консультуванням у галузі зв'язку, телекомунікацій та надзвичайних ситуацій, підприємництвом у сфері енергозбереження і енергоефективності.
• 2013–2014 Директор з інформатизації та аналізу НАЕК «Енергоатом».
• 2014–2016 займався консультуванням та підприємництвом у галузі телекомунікацій та програмного забезпечення.
• 2017–2018 Директор з новітніх технологій компанії МКМ Сервіс.
• з 2019 - директор компанії Трайбекс, оператора української захищеної операційної системи "Січ".
• з 2020 - старший викладач Кафедри інформаційних технологій та кібербезпеки Київського національного торговельно-економічного універсистету.

З 31 грудня 2021 року - заступник міністра оборони України Олексія Резнікова з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації. Замінив на цій посаді Юлія Гере.

Громадська діяльність

• 2013–2014 - голова комісії «Конвергенція. Інтернет. Широкосмуговий доступ» та член президії Громадської ради при НКРЗІ;
• з 2015 — заступник Голови Комітету з електронних комунікацій ТПП України.
• з 2019 - заступник Голови Громадської ради Держспецзв'язку.
• з 2019 - перший заступник Голови Громадської спілки КіберКовчег.
• з 2020 - учасник Громадської ради Мінцифри.
• з 2021 - голова Ради з інформаційної та кібербезпеки України, утвореної Меморандумом РНБО, Мінцифри та Держспецзв'язку України

Різне

Автор ідеї та куратор видань українського посібника "Небезпечні речовини у природі, промисловості та побуті" видання "Друкарський дім Київська наукова книга", Київ, 1998 р. та підручника "Катастрофи та надзвичайні ситуації" друкарня "Форт", Харків, 1998 р.

Автор більше 70 наукових та інших публікацій з у галузі телекомунікацій, управління надзвичайними ситуаціями та хімії. Зокрема 11 з них на тему ультрафільтрації олігомерних комплексів, перенесення іонів Цезію-137 та інших металів у природних та агро-хімічних системах, до 2002 року займався науковою діяльністю у цій сфері.

Володіє українською, російською та англійською мовами.

Відзнаки

• Почесна грамота Верховної ради,
• відомчі та церковні нагороди,
• Почесний зв'язківець України

Посилання

• Електронна візитка: Гайдук Олег Васильович. oleg.carrd.co.
• Електронна візитка Engl: Гайдук Олег Васильович. oleg.crd.co.
• Довідка: Гайдук Олег Васильович. dovidka.com.ua.