Зінич Михайло Федорович
| Зінич Михайло Федорович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 17 вересня 1918 Лебедин | |||
| Помер | 8 жовтня 1984 (66 років) Лебедин | |||
| Нагороди |
| |||
Миха́йло Фе́дорович Зі́нич (17 вересня 1918 — 8 жовтня 1984) — український педагог. Заслужений вчитель УРСР.
Життєпис
Народився 17 вересня 1918 року в місті Лебедин Харківської губернії (Сумської області) у сім'ї колгоспників-бідняків. Батьки — Зінич Федір Євграфович і Зінич Параска Олексіївна, займались сільським господарством.
Михайло Федорович закінчив Лебединську середню школу № 1 у 1936 році і почав працювати. Спочатку — начальником піонерського табору, потім — вихователем у дитячому будинку, а в листопаді 1936 року був переведений у Лебединську середню школу № 4 вчителем історії і старшим піонервожатим. Одночасно навчався на заочному відділенні Харківського педагогічного інституту. У вересні 1937 р. був обраний секретарем районного комітету Союзу вчителів, одночасно викладав історію у неповній школі № 7.
У лютому 1942 р. був тяжко поранений у боях за Ленінград. По закінченню лікування в шпиталі його направили для подальшого проходження служби в м. Вольськ Саратовської області, де він працював інструктором відділу інспектування військової підготовки, інспектором міського військового комісаріату.
У березні 1948 року Михайло Федорович уже з сім'єю повертається в Лебедин. Коли у місті виникла необхідність у новій школі, береться за цю справу. Особисто контролює процес будівництва. Вибудовується нова сучасна школа № 6 і відкриває свої двері для школярів у 1965 році. З 1965 по 1980 року — незмінний директор Лебединської середньої школи № 6, викладач історії та суспільствознавства.
Нагороди та відзнаки
- Медаль «За оборону Ленінграда» (1944)
- медаль «За участь у Вітчизняній війні» (1945)
- Орден Червоної Зірки (1947)
- звання «Заслужений вчитель України»