Харківський національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
| Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди | |
|---|---|
| ХНПУ імені Г. С. Сковороди, ХНПУ | |
| Харків | |
| Тип | заклад освіти |
| Країна | |
| Гасло | Eruditio salvabit Ukrainam укр. Освіта збереже Україну |
| Назва на честь | Сковорода Григорій Савич |
| Засновано | 1933[1][2][3] |
| Ректор | Бойчук Юрій Дмитрович |
| Студентів | понад 10000 |
| Докторів | 100 |
| Професорів | 100 |
| Членство у | ORCID[d][4] |
| Випускники | Категорія:Випускники Харківського національного педагогічного університету |
| Адреса | 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 29 |
| Сайт | Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди |
| Нагороди | |
![]() | |
| | |
Ха́рківський націона́льний педагогі́чний університе́т імені Григорія Сковороди — один з найстаріших педагогічних вишів України, розташований у Харкові, створений у 1933 році[5]. У складі університету 11 факультетів. Здійснюється підготовка фахівців з 54 спеціальностей. Університет має 54 кафедри та понад 600 викладачів. До університету входять низка установ освіти, серед них: 2 інститути, педагогічні коледжі, ліцеї, школи-гімназії, профільні школи.
Харківський національний педагогічний інститут ім. Сковороди, вища школа для підготовки вчителів середніх шкіл, був заснований 1933 року на базі Всеукраїнського інституту народної освіти ім. М. О. Скрипника (у 1930–1931 роках - Інститут соціального виховання)[1][2][6]. Твердження про те, що ХНПУ має понад 220-річну історію - не відповідає дійсності[7].
Новостворений інститут мав чотирирічний термін навчання та поділявся на історичне, дошкільне й філологічне відділення. Для підготовки робітничої та селянської молоді того ж року було створено заочний і вечірній відділи[8].
У середині 1930-х років при інституті почав діяти дворічний учительський інститут. Перед початком Другої світової війни заклад демонстрував значне кадрове зростання: у 1939–1940 навчальному році на шести факультетах навчалося майже вісім тисяч студентів, а викладацький склад налічував понад сто осіб, серед яких були академіки та професори[9].
У період воєнних випробувань колектив інституту в жовтні 1941 року був евакуйований до Самарканда, проте через брак приміщень не зміг повноцінно розгорнути діяльність. Відновлення роботи закладу в Харкові розпочалося восени 1943 року за рішенням РНК УРСР[10]. Важливою віхою стало 28 лютого 1945 року, коли інституту було присвоєно ім’я видатного українського філософа Г. С. Сковороди.[2]
У подальші роки структура закладу постійно змінювалася: у 1946 році учительський інститут було виокремлено в самостійну одиницю, проте вже в 1952 році його ліквідували, а студентів повернули до складу педагогічного інституту. Подальший розвиток інституту супроводжувався низкою реорганізацій та експериментів. У 1958 році було прийнято рішення про ліквідацію багатопрофільного вишу та створення на його базі двох нових інститутів — Харківського педагогічного інституту фізичного виховання імені Г.С. Сковороди та Харківського педагогічного інституту іноземних мов.
Проте вже у 1962 році Харківський державний інститут фізичного виховання імені Г.С. Сковороди перетворено на Харківський державний педагогічний інститут імені Г.С. Сковороди, й було повернено до його складу природничий, філологічний та фізико-математичний факультети[11].
У 1960-х рр. тут навчалося понад 3 тис. студентів та було 4 факультети (фізико-математичний, філологічний, природничий і фізичного виховання), а також вечірній та заочний відділи, аспірантура[12].
У 1994 році згідно з постановою Кабінету Міністрів України змінився статус Харківського державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди - його перетворено на Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. Станом на той час у його складі діяло 14 факультетів, де навчалося понад вісім тисяч студентів[13].
У 2004 році університету надано статус національного і надалі він називається, як Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди[14].
До 2013–2014 навчального року університет перетворився на потужний науково-освітній центр, що об’єднував 9 інститутів, 14 факультетів та 53 кафедри, забезпечуючи підготовку понад десяти тисяч майбутніх фахівців[15].
На території університету стоїть пам'ятник українському філософу Григорію Сковороді, який було відкрито 28 вересня 2012 року[16], а зруйновано у ніч на 6 липня 2022 року (близько 00:15) в результаті ракетного удару армії РФ з Бєлгорода. Також було зруйновано приміщення Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. Обвалилися три поверхи в центральному корпусі закладу. Також, на місці події загинув 40-річний сторож вишу[17].
- 1933 — 1934 — Подольський Йосип Григорович
- 1934 — 1937 — Смирнова Людмила Дмитрівна
- 1937 — 1942 — Шачнєва Євгенія Василівна
- 1943 — 1945 — Шачнєва Євгенія Василівна
- 1945 — 1951 — проф., Івановський Анатолій Олексійович
- 1951 — 1959 — доц., Дементьєв Іван Пименович
- 1959 — 1962 — Повх Василь Олексійович
- 1962 — 1966 — доц., Ломов Григорій Іванович
- 1966 — 1970 — проф., Гетьманець Михайло Федосійович
- 1970 — 1980 — Бойко Михайло Федорович
- в.о. 1980 — проф., Наумов І. О.
- 1980 — 2020 — акад., Прокопенко Іван Федорович
- 2020 — наш час — Бойчук Юрій Дмитрович

- Головний корпус: Харків, вул. Алчевських, 29
- Навчальні корпуси:
- вул. Валентинівська, 2 (зруйнований російським обстрілом 6 липня 2022)[18]
- вул. Чернишевська, 60
- пров. Фанінський, 3
- Гуртожитки:
- пров. Фанінський, 3-В
- просп. Ювілейний, 50
- вул. Гвардійців Широнінців, 41-А
- просп. Людвіка Свободи, 53-Б
- Інститут інформатизації освіти
- Інститут підвищення кваліфікації педагогічних працівників і менеджменту освіти
- Факультет історії і права
- Природничий факультет
- Український мовно-літературний факультет імені Г.Ф. Квітки-Основ'яненка
- Факультет дошкільної освіти
- Факультет іноземної філології
- Факультет мистецтв (музика, хореографія)
- Факультет початкового навчання
- Факультет соціальних і поведінкових наук
- Факультет фізичного виховання і спорту
- Фізико-математичний факультет
- Грамота Президії Верховної Ради УРСР (1969);
- срібна медаль ВДНГ у Москві (1989);
- медалі високого ґатунку на виставках «Сучасна освіта України» (1989 — срібна, 2001 — золота, 2006 — срібна);
- Срібна Стела та диплом у номінації «Якість третього тисячоліття» за Міжнародним Академічним Рейтингом «Золота Фортуна» (2002)
- золота медаль в номінації "Впровадження новітніх технологій при вивченні іноземних мов" на щорічній виставці «Сучасна освіта України» (2003);
- золота медаль на XIV міжнародної виставки навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні — 2011» у номінації «За високі творчі досягнення в удосконаленні змісту навчально-виховного процесу національної системи освіти»;
- срібна медаль на міжнародній виставці «Сучасна освіта в Україні — 2012» та диплом у науково-педагогічному проєкті «Інтелект України» за високі творчі досягнення в удосконаленні змісту навчально-виховного процесу національної системи освіти України.
- Виборнова Єва Ігорівна (* 1974) — українська фехтувальниця. Заслужений майстер спорту України.
- Гончар Олена Валентинівна — кандидат філологічних наук, доктор педагогічних наук, професор.
- Жаботинський Леонід Іванович — український радянський спортсмен, важкоатлет, дворазовий абсолютний олімпійський чемпіон з важкої атлетики в суперважкій ваговій категорії, встановив 19 світових рекордів.
- Жадан Сергій Вікторович — український поет, прозаїк, перекладач, громадський активіст.
- Ложкін Борис Євгенович — бізнесмен, стратегічний інвестор, колишній глава Адміністрації Президента Порошенка.
- Ляшко Олег Валерійович — український політик, лідер Радикальної партії Олега Ляшка (закінчив юридичний факультет).
- Танасевич Олена Віталіївна — перша очільниця Вищого антикорупційного суду України (закінчила юридичний факультет).
- Шевченко Павло Іванович — український педагог та організатор освіти, ректор Криворізького державного педагогічного інституту
- Кучер Олексій Володимирович — українській політик. Ексголова Харківської ОДА. Голова Державної регуляторної служби України
- Денисенко Анжела Олегівна — заслужений працівник освіти України[19].
- Кім Хомич Балабуха — професор кафедри української та світової літератури
- Козіна Жаннета Леонідівна — професор, доктор наук з фізичного виховання та спорту, завідувач кафедри олімпійського і професійного спорту, відмінник освіти України, головний редактор журналу Здоров’я, спорт, реабілітація (Здоровье, спорт, реабилитация, Health, sport, rehabilitation)
- Домашня сторінка Харківського Національного Педагогічного Університету ім. Г. С. Сковороди
- Офіційний сайт юридичного факультету ХНПУ імені Г. С. Сковороди
- Сайт факультету мистецтв ХНПУ імені Г. С. Сковороди
- Ансамбль народних інструментів «Гротеск» ХНПУ ім. Г. С. Сковороди
- ↑ а б Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т. / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.]
- ↑ а б в Книга Дьяченко Н. Т. "Улицы и площади Харькова"
- ↑ Проблема визначення дати заснування Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди / Кисиленко В. Ю.// Погляд у минуле. Краєзнавчі дослідження (до 2025 року «Слобожанщина. Погляд у минуле»). – Житомир: Вид: ТОВ “Видавничий дім «БУК-ДРУК»”, 2025. - с. 18-23
- ↑ https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
- ↑ Проблема визначення дати заснування Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди / Кисиленко В. Ю.// Погляд у минуле. Краєзнавчі дослідження (до 2025 року «Слобожанщина. Погляд у минуле»). – Житомир: Вид: ТОВ “Видавничий дім «БУК-ДРУК»”, 2025. - с. 18-23
- ↑ Проблема визначення дати заснування Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди / Кисиленко В. Ю.// Погляд у минуле. Краєзнавчі дослідження (до 2025 року «Слобожанщина. Погляд у минуле»). – Житомир: Вид: ТОВ “Видавничий дім «БУК-ДРУК»”, 2025. - с. 18-23
- ↑ Проблема визначення дати заснування Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди / Кисиленко В. Ю.// Погляд у минуле. Краєзнавчі дослідження (до 2025 року «Слобожанщина. Погляд у минуле»). – Житомир: Вид: ТОВ “Видавничий дім «БУК-ДРУК»”, 2025. - с. 18-23
- ↑ Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди: віхи історії / Л. Д. Зеленська // Педагогіка та психологія. – 2015. – Вип. 50. – С. 168-181.
- ↑ Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди: віхи історії / Л. Д. Зеленська // Педагогіка та психологія. – 2015. – Вип. 50. – С. 168-181.
- ↑ Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди: віхи історії / Л. Д. Зеленська // Педагогіка та психологія. – 2015. – Вип. 50. – С. 168-181.
- ↑ Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди: віхи історії / Л. Д. Зеленська // Педагогіка та психологія. – 2015. – Вип. 50. – С. 168-181.
- ↑ Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди: віхи історії / Л. Д. Зеленська // Педагогіка та психологія. – 2015. – Вип. 50. – С. 168-181.
- ↑ Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди: віхи історії / Л. Д. Зеленська // Педагогіка та психологія. – 2015. – Вип. 50. – С. 168-181.
- ↑ Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди: віхи історії / Л. Д. Зеленська // Педагогіка та психологія. – 2015. – Вип. 50. – С. 168-181.
- ↑ У Харкові відкрито новий пам'ятник Григорію Сковороді. [Архівовано 2022-05-25 у Wayback Machine.] Сніп. 28.10.2012.
- ↑ Артем Листопад, Павло Велицький (5 липня 2022). З-під завалів Харківського педуніверситету відкопали пам’ятник Григорію Сковороді (відео). www.objectiv.tv (укр.). Процитовано 6 липня 2022.
- ↑ Ракетний удар по педагогічному університету Харкова: загинула людина. KharkivToday. 6 липня 2022.
- ↑ Указ президента України № 731/2019



