Гордіца Іван Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:03, 6 лютого 2022, створена Irinniada (обговорення | внесок) (Інформація з картки підтягується автоматично)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гордіца Іван Дмитрович
Народився 10 грудня 1944(1944-12-10) (79 років)
Митків, Заставнівський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність різьбяр по дереву, дизайнер
Alma mater Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка (1968) і Харківський художньо-промисловий інститут (1973)
Вчителі Сизиков Валентин Васильович
Членство Спілка радянських художників України
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України

Гордіца Іван Дмитрович (нар. 10 грудня 1944(19441210), с. Митків, Заставнівський район, Чернівецька область).

Вчився на факультеті промисло­вого дизайну у Харківському художньому інституті, який закінчив у 1973 році.

До 1975 року працював у галузі архітектури, дизайну, різьби по де­реву в Ульяновську, Мурманську, Сімферополі.

З 1975 року працює і живе у Чернівцях.

Іван Гордіца — це художник, який не визнає стандарту, вторин­ності, ремісництва. Він завжди у творчому пошуку. В його роботах — багато сонячного настрою. Досить тільки глянути на його твори " Бабине літо", " Дерево життя", щоб переконатися, що художник мислить асоціативно. Можливо, його образи дещо химерні, але беруть початок з фольклорного джерела, з народних традицій. Від його робіт віє відвертістю та щирістю.

У мистецтві — тисячі граней. І кожний художник оглядає їх під кутом свого таланту, своїх мистецьких принципів.

Його твір "Меланхолія" — то справжня пісня дерева про вічність нашого життя. На "Меланхолію" дивишся, як на розквітлу вишню чи суцвіття молодого жовточубого соняха.

Втілення творчої думки митця у дереві знайшло відображення у великому панно, що оформлено у Заставнівському районному Палаці культури.

Його робота привертає увагу своїм вдалим поєднанням декоративних елементів.

У 1988 року митець вступив до Спілки художників СРСР і України у м. Чернівцях.

З 1990 тричі був обраний головою Чернівецької спілки художників України. Був учасником Всесоюзних виставок та міжнародних семінарів з мистецтва. Його роботи збагатили приватні колекції в Україні, Росії, Німеччині, Канаді, Австрії, Італії.

І сьогодні Іван Дмитрович не полишає свою улюблену різьбу по дереву, живопис, дизайн. Це поєднання розширює творчі можливості, збагачує палітру його пошуків.

Роботи

«Дума про Калнишевського» (2004)

Творчість:[1]

    • комплексне художнє оформлення — проспекту 50-річчя Жовтня (1977, Чернівці),
    • кафе «Буковина» (1978, Чернівці),
    • «Буковинська осінь» (1982, Київ);
  • проекти реконструкції:
    • інтер'єрів Центрального виставкового залу «Манеж» у Москві (1982),
    • ресторану «Пролісок» (1983) та вул. О. Кобилянської (1985) у Чернівцях;
  • декоративні композиції:
    • «Буковинські мотиви» (1977),
    • «Мелодії Кримських гір» (1977)[2],
    • «Меланхолія–2» (1978)[3],
    • «Олімпіада–80» (1980),
    • «Сусанна» (1982),
    • «Чорнобильський жайвір» (1987),
    • «Ідилія алопеції» (1987)[4],
    • «Апофеоз соціалізму» (1988)[5],
    • «Зірка полин» (1988)[6],
    • «Ой у лузі червона калина» (1989),
    • «Сонце» (1991),
    • «Бабине літо» (обидва — 1991)[7],
    • «Пісня пісень» (1995)[8],
    • «Парус» (1995)[9],
    • «Версія про Адама» (1997)[10],
    • «Президент Грушевський» (1998),
    • «Випадок у раю» (2001),
    • «Дума про Калнишевського» (2004),
    • «Дама хрестова» (2004),
    • «Стихія» (2004),
    • «Гамованка» (2005).

Література:

  • Мистецтво. Галерея Гордіци: Каталог. Чц., 2004;
  • Митці Буковини: Звітна виставка у Києві. Чц., 2004;
  • Міжнародний пленер «Синьогори»: Каталог. Чц., 2005.

Джерела

  • Гордіца Іван Дмитрович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua (ua) . Процитовано 27 жовтня 2018.
  • http://ehpes.com/dizzyweb/ukr1251/gallery/gorditsa/index.html
  • Арт Галерея - http://ehpes.com/dizzyweb/ukr1251/gallery/gorditsa/index.html
  • Життя і творчість митців рідного краю - http://ippobuk.cv.ua/images/життя__творчсть_митцв_рдного_краю.doc