Грахово (Росія)
| село Грахово | |
|---|---|
| рос. Грахово | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Удмуртія |
| Муніципальний район | Граховський район |
| Поселення | Граховське сільське поселення |
| Код ЗКАТУ: | 94 212 822 001 |
| Код ЗКТМО: | 94612422101 |
| Основні дані | |
| Час заснування | 1813 |
| Населення | 3225 осіб (2012) |
| Поштові індекси | 427730 |
| Телефонний код | +7 34163 |
| Географічні координати: | 56°02′41″ пн. ш. 51°57′19″ сх. д. / 56.04472222224977429° пн. ш. 51.95527777780577594° сх. д.Координати: 56°02′41″ пн. ш. 51°57′19″ сх. д. / 56.04472222224977429° пн. ш. 51.95527777780577594° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 120 м |
| Водойма | річки Кузебайка та Адамка |
| Мапа | |
  Грахово  Грахово | |
|
| |
Гра́хово (рос. Грахово, удм. Грах) — село, центр Граховського району Удмуртії, Росія. Адміністративний центр Граховського та Поримозарічного сільських поселень.
Населення
Населення — 3225 осіб (2015[1]; 3207 в 2012[2]; 3245 в 2010[3]).
Господарство
В селі діють ПТУ № 41, середня школа ім. А. В. Марченка, садочок, будинок культури «Лідер», районна лікарня, школа мистецтв, районний музей ім. Ашальчи Окі, центр соціального обслуговування населення, районна бібліотека, дитяча бібліотека, спортивна школа; працюють ТОВ «Агро», лісгосп, дільниця ВАт «Можгагаз», ТОВ «Грахово-Кераміка», хлібопекарня, молокоприйомний пункт ВАТ «Можгасир», видається районна газета «Сельская новь».
Історія
Село було засноване 1813 року російськими переселенцями з села Хлистово Єлабузького повіту на чолі з Граховим Юхимом Йосиповичем. Указом від 31 березня 1836 року сільська каплиця, збудована на кошти Грахова, перетворена на церкву і освячена в ім'я Явлення Ікони Казанської Божої Матері (сучасна Христоріздвяна церква). 1850 року центр Макан-Пельгинської волості був перенесений до села Грахово, волость також була перейменована на Граховську. За даними 10-ї ревізії 1859 року в селі було 25 дворів та проживало 293 особи. 1842 року при церкві була відкрита церковно-парафіяльна школа, а 1884 року — училище-школа. 1872 року збудована земська лікарня випускником медичного факультету Казанського університету Н. М. Селюгіним (похований в селі).
Урбаноніми[4]
- вулиці — 50 років Перемоги, 70 років Жовтня, Аеродромна, Азіна, Ачинцева, Ашальчи Окі, Берегова, Вишнева, Гагаріна, Дорожна, Зарічна, Квіткова, Колпакова, Комарова, Комунальна, Кооперативна, Лікарняна, Лучна, Меліоративна, Молодіжна, Муфтеєва, Набережна, Нижня, Нова, Першотравнева, Північна, Піонерська, Польова, Прокомбінатська, Радянська, Райдужна, Садова, Сонячна, Соснова, Спортивна, Травнева, Удмуртська, Чапаєва, Ювілейна
- провулки — Будівельний, Жовтневий, Лісгосповський
Примітки
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность постоянного населения Удмуртии на 1 января 2012 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ <Всероссийская перепись населения 2010 года: cводная таблица регионов — краєзнавчий портал «Родная Вятка» (рос.)
- ↑ Поштові індекси
Посилання
|
Це незавершена стаття про Удмуртію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||