Граховський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Граховський район
рос. Граховский район
удм. Грах ёрос
Coat of Arms of Grakhovo rayon (Udmurtia).svg Flag of Grahovo Rayon (Udmurtia).svg
Герб Граховського району Прапор Граховського району
Розташування району
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації: Удмуртія
Утворений: 15 липня 1929 року
Населення (2015[1]): 8544 особи
Площа: 970,6 км²
Густота населення: 8,80 осіб/км²
Телефонний код: 7-34163
Населені пункти, округи та поселення
Адміністративний центр: село Грахово
Кількість сільських поселень: 8
Сільських населених пунктів: 41
Влада
Голова місцевої думи: Бєлов Віктор Іванович
Голова району: Крестьянінов Михайло Арсентійович
Мапа

Гра́ховський район (рос. Граховский район, удм. Грах ёрос) — район (йорос) в складі Удмуртської Республіки Російської Федерації. Адміністративний центр — село Грахово.

Географія[ред. | ред. код]

Граховський район розташований на півдні Удмуртії та межує як з іншими районами республіки (Кізнерським — на заході, Можгинським — на півночі, Алнаським — на сході), так і з Татарстаном (Єлабузьким та Менделєєвським районами).

Мапа району

Районний центр — село Грахово — розташоване за 160 км на південний захід від міста Іжевська, за 65 км на південь від міста Можга, за 45 км на схід від селища Кізнер, де знаходиться найближча залізнична станція, та за 40 км на захід від села Алнаші.

Рельєф території району слабкохвилястий, з наявністю невеликих височин та пагорбів, адже він розташований на Можгинській височині. Максимальна висота — 256 м на північному сході, неподалік колишнього села Новотроїцьке. Яскраво виражена поярованість.

Найбільша річка району — Ум'як, що протікає в західній частині та впадає до В'ятки. Притоками Ум'яка в межах району є річки Адамка та Яга.

Рослинність району представлена 4 групами рослин: ліси, луки, поля та чагарники. Ліси району розташовані на заході, півночі та сході. Всі лісові масиви району є мішаними з переважанням ялини. На заході ялина зростає разом з в'язом, липою (Удмуртський ліс) та березою. На півночі ялинові ліси змішуються з липою та осикою. Тут зростають також сосново-осикові та осиково-березові ліси. На сході поширені ялиново-липові ліси.

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 8544 особи (2015[2]; 9092 в 2012[3], 9354 в 2010[4]).

Граховський район називають унікальною окраїною Удмуртії по національному складу населення. На його території компактно та змішано проживають росіяни (42,3 %), удмурти (36,6 %), марійці (10,9 %), кряшени (6,1 %) та чуваші (3,3 %).

Національний склад населення станом на 2010 рік[5]:

Народність Чисельність,
осіб (2010)
%
Росіяни 4056 43,36
Удмурти 3340 35,71
Марійці 960 10,26
Татари[6] 453 4,84
Чуваші 247 2,64
Інші[7] 139 1,49
Особи, що не вказали національність 159 1,70

Історія[ред. | ред. код]

За твердженнями місцевого вченого, доктора філологічних наук М. Г. Атаманова, перші поселення на території Граховського району були удмуртськими. В його «Кратком историко-этимологическом словаре топонимов» є назва гори Каргурезь, височини біля села Стара Ігра, де виявлено городище, яке відноситься до середини та кінця I тисячоліття. Марійські села виникли в середині XVIII. В кінці цього століття та на початку XIX утворились кряшенські поселення. Чуваші прибули в результаті столипінської аграрної реформи на початку XX століття.

Початок заселення росіянами території району пов'язане із заснуванням Бемизького мідеплавильного заводу в 1756 році, який в 1777 році перейшов у керівництво відставного майора Євграфа Лебедєва. Він створив поміщицьку садибу на пустинних землях, які були даровані йому Катериною II за бойові заслуги в російсько-турецькій війні. В подальшому з нижньогородських селян, завезених барином на територію району, утворилось село Пустош. Інші російські поселення створені переселенцями з Прикам'я, а також з Нолінського, Малмизького та інших повітів В'ятської губернії. Село Грахово, центр району, було засноване 1813 року переселенцями з села Хлистово Єлабузького повіту В'ятської губернії Граховим Юхимом Йосиповичем та його синами Єгором, Григорієм, Миколаєм, Олександром та Семеном.

До 1917 року на території Граховського району нараховувалось 8 православних храмів. Будівництво першого з них — Христоріздвяної церкви в селі Мещеряково — відноситься до 1759 року. Церковно-приходські школи були відкриті в 1842 році при Граховській та Мещеряковській церквах, училища-школи для чоловічого та жіночого населення — в 18841885 роках. Перші відомості про лікарню в селі Грахово відносяться до 1872 року — будівництво земської лікарні здійснював випускник медичного факультету Казанського університету Н. М. Селюгін. Деякі дерев'яні будівлі того часу використовуються і по цей день. Під час епідемії сиплого тифу Селюгін їздив по селам, створюючи тимчасові стаціонари, навчаючи населення методам лікування від цієї хвороби, та смертельно заразився сам. Він похоронений на території Христоріздвяної церкви села Грахово.

Радянська влада була встановлена на території району в квітні 1918 року, ця подія тісно пов'язана з уродженцем села Каменне Г. С. Борисовим. Навесні 1919 року район був зайнятий частинами армії Колчака. Білогвардійці розправились з радянськими активістами, про що нагадують братські могили на Козьмодем'янському та Граховському цвинтарях. На основі декрету ВЦВК від 28 липня 1924 року та постанови облплану від 28 березня того ж року до Граховської волості були приєднані поселення Білярської, Новогорської та Староятчинської волостей Можгинського повіту і волость складалась з 6 сільських рад.

В 1924 році на території району утворились радгосп «Пустошинський» та комуна «Безбожник». Граховський район був утворений 15 липня 1929 року. Спочатку до нього входило 143 населених пункти, об'єднаних в 21 сільську раду. Із складу району частина територія відійшла у зв'язку з утворенням Бемизького (1935) та Кізнерського (1939) районів. В 1929 році з 8 тисяч селянських господарств в колгоспи вступили одиниці, до 1935 року їх вже було 92 %. 29 березня 1933 року в народному домі пройшов перший зліт ударників. В 1935 році на основі постанов об'єднаного засідання Удмуртського обкому ВКП(б) та Президії обвиконкому від 8 січня та ВЦВК Удмуртської АРСР від 9 березня з Граховського району був виділений новий Бемизький район.

В 1937 році депутатом Ради Національностей Верховної Ради СРСР першого скликання був обраний голова колгоспу «Венера» (село Удмурт-Возжай) І. А. Смакулов. В 1938 році у Верховну Раду Удмуртської АРСР від Граховського району були обрані Тарасов Олексій Васильович (Новогорський виборчий округ), Шкляєв Григорій Фролович (Лебедівський виборчий округ) та Олександрова-Тимофієва Агафія Олександрівна (Граховський виборчий округ).

В роки Другої Світової війни Граховський район на фронт відправили 4 252 особи, в тому числі 225 жінок. 1 785 осіб загинуло та пропали безвісти. Коли йшли бойові дії в районі, який знаходився в далекому тилу, готували речі для фронту, допомагали евакуйовувати військових та підприємства. Тільки в листопаді 1941 року для Червоної Армії було зібрано 2 тони шерсті, 375 пар шерстяних рукавиць, 285 пар шкарпеток, 1 210 овчин.

Згідно з указом Президії Верховної Ради РРФСР від 1 лютого 1963 року та Президії Верховної Ради Удмуртської АРСР від 5 березня район був ліквідований, а його територія відійшла до Кізнерського району. Але вже на основі постанови Президії Верховної Ради Удмуртської АРСР від 22 жовтня 1965 року, указів Президії Верховної Ради РРФСР від 3 листопада та Президії Верховної Ради Удмуртської АРСР від 16 листопада Граховський район був знову відновлений.

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Мапа сільських поселень

Станом на 2012 рік район адміністративно поділяється на 8 сільських поселень, включає в себе 41 населений пункт, з яких 3 — не мають постійного населення, але ще не зняті з обліку:

Поселення Площа,
км²
Населення,
осіб (2010[8])
Населення,
осіб (2012[9])
Населення,
осіб (2015[10])
Центр Населені
пункти
Верхньоігринське сільське поселення 89,74 1138 1102 1027 Верхня Ігра 5
Граховське сільське поселення 8,01 3245 3207 3225 Грахово 1
Каменське сільське поселення 58,46 700 676 652 Каменне 4
Котловське сільське поселення 263,65 408 387 324 Котловка 5
Лолошур-Возжинське сільське поселення 129,85 972 951 822 Лолошур-Возжі 7
Новогорське сільське поселення 149,81 1283 1231 1110 Новогорське 10
Поримозарічне сільське поселення 155,43 1075 1035 963 Грахово 4
Староятчинське сільське поселення 112,79 533 503 421 Старі Ятчі 5

Найбільші населені пункти[ред. | ред. код]

Населений пункт Населення,
осіб (2010)
Населення,
осіб (2012)
1 Грахово 3 245 3 207
2 Лолошур-Возжі 548 534
3 Порим 521 498
4 Новогорське 458 435
5 Каменне 415 399
6 Марі-Возжай 376 374
7 Верхня Ігра 364 351
8 Стара Ігра 368 350
9 Зарічний 356 345
10 Старі Ятчі 243 228

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

В 1842 році в селах Грахово та Мещеряково при церквах були відкриті церковно-приходські школи, пізніше відкрились нові в селах Новогорське, Лебедівка, Стара та Верхня Ігра, Котловка. На 1912 рік кількість грамотних збільшилась до 1 000 осіб. Після революції грошей на будівництво нових шкіл не виділялось, тому їх відкривали в будинках розкулачених. На 1940 рік в районі вже діяло 42 школи (1 середня, 5 семирічних та 36 початкових), в яких навчалось 4377 дітей. З 1950-их років починається зменшення чисельності районі. Як наслідок з 1967 по 1978 роки були закриті школи в селах Архангельське, Козьмодем'янське, Руський Тиловай, Великий Шубер, Батирево, Шарберда, Поршур, Нижні Адам-Учі. 1974 року Граховська середня школа збудувала нове приміщення (старе збудоване 1916 року). В 1978 році статус середньої отримали також школи сіл Верхня Ігра, Новогорське, Старі Ятчі, пізніше — Лолошур-Возжі, Марі-Возжай, Зарічний. У 2003 році збудоване нове приміщення Поримської школи, в 2007 році — в селі Марі-Возжай. Через зменшення чисельності в 2008 році закрились школи в селах Макарово, Велика Єрикса та Мішкіно.

У 2008 році в районі нараховувалось 19 шкіл — 7 середніх, 2 основні та 10 початкових. В школах району працювало 185 вчителів та навчалось 1 157 учнів. Удмуртську мову та літературу викладають в 10 школах, марійську мову — в 3 школах, чуваську мову — в одній школі як факультатив, татарську мову — теж в одній школі.

Релігія[ред. | ред. код]

На сьогодні в районі діючими церквами є лише 2:

Також в районі є недіючі церкви, які підлягають ремонту та відновленню:

Персоналії[ред. | ред. код]

В Граховському районі народилось багато відомих і талановитих людей:

Вихідцями з Граховського району є декілька спортсменів:

  • Гольцов Володимир Гаврилович — автогонщик, брав участь в ралі Париж-Дакар, багаторазовий чемпіон Росії з авторалі
  • брати Іван та Михайло Землянови — борці
  • Удмуртова Оксана — майстер спорту з легкої атлетики
  • Олександр Селіверстов — відомий лижник

5 учасників ВВВ з Граховського району були учасниками Параду Перемоги в Москві:

  • Дерягін Василь Єгорович (село Грахово)
  • Ковичев Микола Іванович (село Козьмодем'янське)
  • Макаров Дмитро Миколайович (село Селянур)
  • Мохначев Терентій Іванович (село Котловка)
  • Миронов Ілля Іванович (село Велика Єрикса)

В роки ВВВ в районі широку популярність отримали перший секретар Граховського райкому КПРС П. П. Сисоєв, який в подальшому очолив Верховну Раду Удмуртської АРСР, орач А. К. Шабаліна, голова колгоспу ім. Куйбишева (село Благодатне) О. С. Смирнов, рядовий колгоспник з колгоспу «Активіст» (село Козьмодемьянське) Ф. І. Байгулов.

Про земляків Граховщини Михайло Козлов написав книгу «Граховський зорепад», де поряд з відомии людьми описано історію і про тітку Анну, яка жертвувала всі свої гроші на відновлення Христоріздвяної церкви в селі Грахово, а сама при цьому жила в невеличкій хатинці з одним віконцем[11].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]