Бржезицький Франц Карлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:04, 13 лютого 2022, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франц Карлович Бржезицький
рос. Франц Карлович Бржезицкий
пол. Franciszek Brzezicki
Народився 4 вересня 1924(1924-09-04)
Житомир, Українська СРР, СРСР
Помер 4 серпня 2017(2017-08-04) (92 роки)
Житомир, Україна
Поховання Корбутівське кладовище
Громадянство Україна Україна
Національність поляк
Відомий завдяки в'язень концтаборів
Знання мов польська
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Франц Карлович Бржезицький (нар. 4 вересня 1924(19240904), м. Житомир, УРСР — 4 серпня 2017, м. Житомир, Україна) — в'язень концтабору Майданек, учасник Другої світової війни.

Біографія

Народився 4 вересня 1924 року у місті Житомирі (місцина Мальованка) в польській робітничій сім'ї. Дитиною пережив голод 33-го, у 1938 року втратив родину (батька, матір і сестер): батька розстріляли, а матір заслали до Сибіру. Рятуючись від дитячого будинку, втік та переховувався. Пізніше друзі батька допомогли влаштуватися на роботу до пекарні.

Під час окупації Житомира гітлерівцями, разом з друзями створив підпільну молодіжну антифашистську організацію, яка згодом приєдналась до Житомирського комуністичного підпілля на чолі з Г. І. Шелушковим. У Житомирі була розквартирована словацька дивізія, яка охороняла мости і військові склади та не брала участі у каральних операціях. Франц потоваришував зі словаками, зв'язав їх з підпіллям. Наприкінці 1942 року гестапо заарештувало юнака. На допитах він нікого не виказав, хоч знав усе керівництво. Його кинули у камеру смертників, проте замінили страту на концтабір Майданек (Польща).

У складі житомирського етапу Ф. Бржезицький прибув до Майданека 13 лютого 1943 року (після війни лише семеро з 1240 в'язнів цього етапу вижили і повернулися у Житомир). У Майданеку пробув більше року, кілька разів дивом уникав смерті. У квітні 1944 року був переведений у Гросс-Розен (Німеччина), а звідти до табору Ляйтмеріц (Чехія).

Разом з іншими в'язнями, Ф. Бржезицький був звільнений радянськими військами 8 травня 1945 року. Його призвали до лав радянської армії, де у складі запасного полку він перебував у Дрездені, а потім — Ковелі. Після війни був заарештований СМЕРШем, та йому вдалося втекти. Нелегально жив 4 роки у Житомирі, а у 1950 році знову був заарештований і без суду відправлений на  10 років в Омський табір для політв'язнів, де перебував 5 років. Тільки  після смерті Сталіна у 1955 році був звільнений та реабілітований.

Повернувшись до Житомира, працював будівельником, як дід і батько, до виходу на пенсію очолював будівельно-монтажну бригаду, користувався заслуженим авторитетом.

Пан Франц (третій зліва) з членами ветеранської організації

«Пан Францішек», як його називають у Польщі, виконав свою клятву: у 2002 р. привіз капсулу з прахом жертв Майданека в Житомир. У День скорботи, 22 червня, її було закладено в підніжжя Пам'ятника жертвам фашизму на Богунії, де під час німецької окупації був табір радянських військовополонених Stalag 358. На урочистому мітингу Ф. Бржезицький сказав: «Тепер їх душі заспокояться». За його словами, він жив для того, щоб ніколи не повторився Майданек.

Під час своїх зустрічей з молоддю Франц Карлович гірко жартував: «Я закінчив дві академії: в одній ректором був Гітлер, у другій — Сталін». Він багато розповідав про перебування в гестапо, у Майданеку, в омському таборі. І кожного разу ці жахіття знову проходили крізь його серце. Він також згадував про мужніх і чесних людей, яких зустрічав на своєму життєвому шляху. Серед них словак Ян Налепка, який посмертно був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Ф. Бржезицький активно співпрацював з Польський дім у Житомирі, Студентським польським клубом. Близько 20 років був членом Товариства ветеранів війська польського Житомирщини.

У центрі міста Берлін була встановлена світлина Франца Карловича із написом — Я ще живий!

Помер Ф. Бржезицький 4 серпня 2017 року в Житомирі[1]. Похований на Корбутівському кладовищі, поруч з дружиною.

Таблиця пам'яті Франца Бржезицького

30 листопада 2019 року відбулося відкриття меморіальної дошки Францу Карловичу Бржезицькому[2]. Ініціатором відкриття дошки виступила обласна громадська організація «Студентський польський клуб» у Житомирі за підтримки Фонду «Допомога полякам на сході»[3].

Нагороди та вшанування

Ф. Бржезицький був відзначений вищими урядовими нагородами Польщі, серед яких:

  • «Ветеранський хрест» («Ветеран боротьби за незалежність Республіки Польща»);
  • золота медаль «Мужність і звитяга»;
  • «Хрест засланця Сибіру»;
  • пам'ятна медаль «Pro memoria».

Україна нагородила:

  • орден «За мужність» ІІІ ступеня;
  • знак «Партизан України»,
  • ювілейна медаль «50-річчя Перемоги».

Згадка про Ф. Бржезицького є в експозиції музею Майданека, а також у книзі «Майданек» колишнього в'язня цього табору Йозефа Маршалека. У 2011 році житомирський журналіст Олександр Гуцалюк видав книгу про його життя «Остання війна». У грудні 2015 року канцлер Німеччини Ангела Меркель особисто запросила Ф. Бржезицького у Берлін, де в центрі міста була встановлена велика світлина Франца Карловича із написом: «Я ще живий!», а у його рідному місті Житомирі — стенд «Жива легенда».

Галерея

  • Вечір пам’яті пана Франца Бржезицького. Виступ голови ветеранської організації Зигмунта Венгловського
    Вечір пам’яті пана Франца Бржезицького. Виступ голови ветеранської організації Зигмунта Венгловського
  • Вечір пам’яті пана Франца Бржезицького
    Вечір пам’яті пана Франца Бржезицького
  • Приїзд у Житомир керівника Управління у справах ветеранів уряду РП - міністра Я. Тейлора
    Приїзд у Житомир керівника Управління у справах ветеранів уряду РП - міністра Я. Тейлора
  • Під час зустрічі у Польському домі у Житомирі
    Під час зустрічі у Польському домі у Житомирі

Примітки

  1. ↑ У Житомирі помер Франц Бржезицький: останній українець, що пережив табір Майданек. Процитовано 18 липня 2020.
  2. ↑ У Житомирі відкрили меморіальну дошку останньому в'язню концтабору Майданек Францу Карловичу Бржезицькому
  3. ↑ TABLICA KU CZCI FRANCISZKA BRZEZICKIEGO

Джерела

  • Гуцалюк О. О. Остання війна: докум. повість / О. О. Гуцалюк. — Житомир: Полісся, 2011. — 228 с. — ISBN 978-966-655-581-9.
  • Бездітко А. Застереження правдою / А. Бездітко // Місто. — 2008. — 10 квіт. (№ 15). — С. 5. — (11 квітня — Міжнародний день визволення в'язнів фашистських концтаборів).
  • Бездітко А. Перемагають Бог і правда. Так було. Так є понині: [Франц Бржезицький] / А. Бездітко // Місто. — 2017. — 12 трав. (№ 19). — С. 2.
  • Бездітко А. Ще багато приємних «споткань» Вам, пане Францішеку! : Франц Брежицький — єдиний живий в'язень «Майданека» на Україну і Польщу / А. Бездітко // Місто. — 2016. — 8 квіт. (№ 14). — С. 7.
  • Бондаревич М. Жертви «Майданека» спочили у рідній землі / М. Бондаревич // Місто. — 2002. — 27 черв.
  • Бржезицький Ф. Розповідь очевидця / Ф. Бржезицький ; записав А. Бездітко // Місто. — 2008. — 25 верес. (№ 39). — С. 5.
  • Бржезицький Ф. Шаную вас, брати—словаки / Ф. Бржезицький // Житомирщина. — 2002. — 13 серп.
  • Бржезицький Ф. К. Борг Франца Бржезицького: колишній в'язень «Майданека» має його перед родинами Бутовичів і Кирилюків / Ф. К. Бржезицький ; записав А. Бездітко // Місто. — 2009. — 9 квіт. (№ 15). — С. 6.
  • Бычковская Л. Узнику «Майданека» — 90 / Л. Бычковская // Эхо. — 2014. — 11-17 сент. (№ 37). — С. 1.
  • Бычковская Л. Франц Бржезицкий: «На территории концлагеря не было ни одного кустика, ни одной травинки — мы все съедали» / Л. Бычковская // Эхо. — 2014. — 2-8 окт. (№ 40). — С. 12.
  • Бычковская Л. Франц Бржезицкий: «На территории концлагеря не было ни одного кустика, ни одной травинки — мы все съедали» / Л. Бычковская //Факты и комментарии. — 2014. — 9 окт. (№ 182). — С. 12. — (Взгляд в прошлое).
  • Гуцалюк О. Окупований Житомир: міфи і реальність. Чужі стали братами / О. Гуцалюк // Місто. — 2015. — 13 берез. (№ 10). — С. 7. — (70-й річниці Перемоги над нацистською Німеччиною присвячується).
  • Гуцалюк О. «Остання жива сторінка історії» : 4 вересня Ф. К. Бржезицькому виповнилось 92 роки / О. Гуцалюк // Місто. — 2016. — 9 верес. (№ 36). — С. 7. — (Наші земляки).
  • Киричанский В. Комбатанты / В. Киричанский // Эхо. — 2010. — 23-29 сент. (№ 38). — С. 7-8. — (День партизанской славы).
  • Киричанский В. «Последний живой листок истории» / В. Киричанский // Эхо. — 2001. — 3 мая (№ 18). — С. 11-12.
  • Киричанский В. Звонок из Майданека / В. Киричанский // Эхо. — 2009. — 16-22 апр. (№ 16). — С. 8.
  • Киричанський В. «Живий аркуш історії» / В. Киричанський // Житомирщина. — 2004. — 4 верес.
  • Радчук В. Служитель честі, адвокат правди і взірець гідності: [помер Ф. К. Бржезицький] / В. Радчук // Місто. — 2017. — 11 серп. (№ 32). — С. 2.
  • Руденький Д. Франц Бржезицький: «Я дуже люблю Житомир, і коли мені довелось робити вибір, я надав перевагу нашому місту» / Д. Руденький // Місто. — 2014. — 18 квіт. (№ 15). — С. 3.
  • Степовий В. Пішла з життя добра людина: [Ф. К. Бржезицький: некролог] / В. Степовий // Житомирщина. — 2017. — 11 серп. (№ 58). — С. 10.
  • Стецюк Р. Там, де й досі плаче каміння / Р. Стецюк // Кожному мила своя сторона: краєзн. нариси про видат. людей, минуле Житомирщини, обряди і звичаї населення краю. Ч. 2 / Асоц. інтелігенції Житомир. обл. ; упоряд. Л. І. Бондарчук, Л. С. Демченко. — Київ: Аверс, 1998. — С. 176—183.
  • Шпак В. Заколотник-сталініст чи герой-партизан? : цього року минає 70 років з дня загибелі на Житомирщині словака Яна Налепки / В. Шпак // Урядовий кур'єр. — 2013. — 6 лют. (№ 24). — С. 20.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бржезицький_Франц_Карлович&oldid=34593798